Великі (діаметром до 20 сантиметрів) білі з червоним зівом, рожеві, бордові схожі на мальви квіти буквально обліплюють майже двометрові кущі з розкішним соковитим листям.
- Через те, що їх багато, цвітіння здається безперервним, говорить жінка. – Насправді ж кожна квітка живе тільки одну добу. У них, як і в людей, краса скороминуча.
Екзотичності квітам надають золотисті тичинки: їхні численні тоненькі ниточки зрослися в довгу трубку, яка висунута далеко від пелюсток.
- Звісно, мій гібіскус – всього лише далека рідня тому, що росте в Південній Азії та на островах Полінезії, - продовжує Людмила. – Він був виведений в середині минулого століття російським селекціонером Федором Русановим і має назву гібіскус трав’янистий.
Вона зібрала про рослину масу інформації - від розважальної ( на Гаваях гібіскус називають квіткою кохання і прекрасного життя; малайські дівчата прикрашають його квітами волосся на свята, а індійські вплітають у весільні вінки) до тієї, що стосується тонкощів догляду. Тому і вдалося виростити кущі не з живців, а з насіння. З кожної сотні, - розказує, - проросло дві-три насінини. Няньчила їх, як дітей ( рослина потребує багато сонця, тепла, світла, вологи і простору), і гібіскуси не вимерзли.
Запитую, чому саме їм віддала перевагу.
Хотіла мати в житті більше радості, - посміхається Людмила. – Гібіскус довго (практично до кінця весни) спить, наче дає шанс іншим квітам накрасуватись. Зате з липня квітує до перших приморозків.
Він надзвичайно розкішний на фоні скромних осінніх квітів і коли цвіте, у мене постійно хороший настрій , хай би що не трапилось.
Квіткарка уже наділила живців колишнім колегам (у минулому вона – викладач Щорської музичної школи, зараз – на пенсії), сусідам, друзям.
Марія Ісаченко
Комментариев нет:
Отправить комментарий