Поблизу Єліного уже декілька років функціонує музейно-меморіальний комплекс партизанської слави «Лісоград». На цьому місці колись дислокувався легендарний партизанський загін Федорова. До нашого часу збереглося кілька землянок, в яких, власне, і жили партизани.
За спогадами очевидців всіх землянок було 15, але працівники «Лісограду» запевняють, що насправді їх було більше, і мають цьому конкретне підтвердження.
Потрапити до «Лісограду» непросто: по-перше, це місце знаходиться в лісі - за 5 кілометрів від Єліного (добре, що дороговкази стоять); по-друге, дорога до музейно-меморіального комплексу не з кращих. В дощову погоду легковим автомобілем сюди точно не доїхати. Зате, добравшись сюди, немов потрапляєш у зовсім інший світ. Кожен клаптик «Лісограду» дихає подіями далеких 1942-43 років, коли тут жили і вели запеклу боротьбу з німецькими загарбниками партизани. На території комплексу декілька землянок, окопи, експозиції зі зброї, пам’ятник загиблим партизанам. Звісно, найбільше передають атмосферу партизанського руху землянки. Щоб розвіяти всі сумніви з приводу того, скільки ж насправді їх було та і взагалі, щоб більше дізнатися про «Лісоград», я вирішив поспілкуватися з експертом. Оскільки комплекс партизанської слави є філіалом Чернігівського історичного музею імені Тарновського, тому саме в цей заклад я і звернувся. Вашій узазі пропоную інтерв’ю з заступником директора з наукової роботи Чернігівського історичного музею імені Тарновського Людмилою Линюк.
- Пані Людмило, про землянки «Лісограду» вже ходять легенди, розкажіть, будь ласка, скільки ж їх було насправді і скільки збереглося до нашого часу?
- Частина їх відбудована. А частина залишилася у вигляді контурів, залишилися рови, окопи, оскільки тут були партизанські бої досить суворі. Скільки їх було насправді? Сказати цю цифру точно неможливо. За тими спогадами, які є, їх було 15. Але людей у партизанському загоні було більше тисячі, і навіть якщо врахувати, що якась частина перебувала, як вони казали в «командіровках», тобто на бойових операціях, то все одно в тих землянках така кількість розміститися не могла. І от тепер, коли ми почали вивчати цю територію, то бачимо, що за межами, які являються «Лісоградом», ми ще досить багато знаходимо землянок, які не потрапили до музейно-меморіального комплексу. Для того, щоб їх зберегти, треба, щоб вони потрапили в склад всього табору. Справа в тому, що тут спочатку був один партизанський загін, тоді сюди прийшов обласний партизанський загін об’єднаний. Не факт, що загонів було тільки два. Це все можна систематично вивчати, будемо наносити на карту ті землянки, які ми зараз знаємо, і ті, які будуть розчищатися поступово. Складемо карту, роботи ведуться.
- Скільки людей працює у «Лісограді»?
- 12 людей: наукові співробітники, доглядачі, охоронці.
- Чи побільшало відвідувачів після розбудови комплексу?
- Ви знаєте, побільшало. Люди їдуть. Навіть з-за кордону. Звичайно, дуже погані дороги, сюди дуже важко доїхати, і це біда... Але були відвідувачі з Естонії, Франції, Великобританії.
П.СОЛОДОВНИК
За спогадами очевидців всіх землянок було 15, але працівники «Лісограду» запевняють, що насправді їх було більше, і мають цьому конкретне підтвердження.
Потрапити до «Лісограду» непросто: по-перше, це місце знаходиться в лісі - за 5 кілометрів від Єліного (добре, що дороговкази стоять); по-друге, дорога до музейно-меморіального комплексу не з кращих. В дощову погоду легковим автомобілем сюди точно не доїхати. Зате, добравшись сюди, немов потрапляєш у зовсім інший світ. Кожен клаптик «Лісограду» дихає подіями далеких 1942-43 років, коли тут жили і вели запеклу боротьбу з німецькими загарбниками партизани. На території комплексу декілька землянок, окопи, експозиції зі зброї, пам’ятник загиблим партизанам. Звісно, найбільше передають атмосферу партизанського руху землянки. Щоб розвіяти всі сумніви з приводу того, скільки ж насправді їх було та і взагалі, щоб більше дізнатися про «Лісоград», я вирішив поспілкуватися з експертом. Оскільки комплекс партизанської слави є філіалом Чернігівського історичного музею імені Тарновського, тому саме в цей заклад я і звернувся. Вашій узазі пропоную інтерв’ю з заступником директора з наукової роботи Чернігівського історичного музею імені Тарновського Людмилою Линюк.
- Пані Людмило, про землянки «Лісограду» вже ходять легенди, розкажіть, будь ласка, скільки ж їх було насправді і скільки збереглося до нашого часу?
- Частина їх відбудована. А частина залишилася у вигляді контурів, залишилися рови, окопи, оскільки тут були партизанські бої досить суворі. Скільки їх було насправді? Сказати цю цифру точно неможливо. За тими спогадами, які є, їх було 15. Але людей у партизанському загоні було більше тисячі, і навіть якщо врахувати, що якась частина перебувала, як вони казали в «командіровках», тобто на бойових операціях, то все одно в тих землянках така кількість розміститися не могла. І от тепер, коли ми почали вивчати цю територію, то бачимо, що за межами, які являються «Лісоградом», ми ще досить багато знаходимо землянок, які не потрапили до музейно-меморіального комплексу. Для того, щоб їх зберегти, треба, щоб вони потрапили в склад всього табору. Справа в тому, що тут спочатку був один партизанський загін, тоді сюди прийшов обласний партизанський загін об’єднаний. Не факт, що загонів було тільки два. Це все можна систематично вивчати, будемо наносити на карту ті землянки, які ми зараз знаємо, і ті, які будуть розчищатися поступово. Складемо карту, роботи ведуться.
- Скільки людей працює у «Лісограді»?
- 12 людей: наукові співробітники, доглядачі, охоронці.
- Чи побільшало відвідувачів після розбудови комплексу?
- Ви знаєте, побільшало. Люди їдуть. Навіть з-за кордону. Звичайно, дуже погані дороги, сюди дуже важко доїхати, і це біда... Але були відвідувачі з Естонії, Франції, Великобританії.
П.СОЛОДОВНИК
Комментариев нет:
Отправить комментарий