Минуло 80 років відтоді, як було створено Чернігівську область. Наш край
здавна являв собою майже одно ціле територіальне утворення. Чернігівське
князівство, Чернігівське воєводство, Чернігівський, Ніжинський, Прилуцький і
Стародубський полки, Чернігівська губернія – ось віхи місцевої
адміністративної
історії протягом тисячоліття. Більшовики, прийшовши остаточно до влади понад
вісімдесят років тому, провели низку адміністративно-територіальних реформ з
метою розірвати старі номенклатурні зв’язки в усіх сферах – управлінській,
економічній, гуманітарній тощо. Адже будь-які зміни – це чудовий шанс під
гаслом реформ зняти з посад одних людей і призначити інших. Отже, у 1922 році
радянське керівництво створило на території України так звані округи, що
ділилися на райони. Згодом повіти й волості
ліквідували, кількість сільрад зменшили. Сам процес «районування» на початковому
етапі курували органи внутрішніх справ й були ніби прив’язані до
територіального управління силової структури. Відбулося неймовірне скорочення
штату працівників місцевих органів влади – аж на 46,1%! Люди тоді жили, немов
на вулкані, бо державне керівництво мало не щороку ліквідовувало одні й
створювало інші адміністративні одиниці.
(Чернігівські землі потрапили до складу
Конотопського, Прилуцького, Глухівського, Ніжинського та Чернігівського
округів). Але проіснувало це не дуже довго.
У 1932 році почалася нова «реорганізація», внаслідок якої і постала
Чернігівська область. (Від неї, щоправда, у 1939 році від’єднали 17 східних
районів й передали Сумській області). Однак
попри такі суспільні катаклізми життя на побутовому рівні у нашому
районі тривало здебільшого по-старому. Ось деякі картини людського існування, що знайшли
відображення на сторінках місцевої газети «Соціалістичний наступ».
(Архівні матеріали надано нашим земляком
з Санкт-Петербурга, дослідником-аматором Євгеном Михайленком).
Шляхи Гвоздиківської сільради зразкові. Жовтень 1935 року. В рамках
всесоюзного конкурсу сільрад Гвоздиківка й Сарі Боровичі змагалися між собою в сфері впорядкування
доріг. Шляхова секція гвоздиківців (голова – М.Самусенко пройшов спеціалізовані
тримісячні курси) відзначилася. Шляхом залучення колгоспу обслуговувалося 6 км дроги, силами селян та комсомольців обабіч шляху посаджено
2200 молодих дерев. (Великий міст через
річку Снов на зиму розбирався). Вкопані кілометрові стовпи, дороговкази, лави,
подекуди зроблено тротуари. План будівництва виконано на 300%, висипання дамб –
на 146. «Ударниками» робочого процесу визнано Наталку Криволап (відпрацювала на 12 днів більше, ніж це
передбачено законом), Іван Книшов. Районна конкурсна комісія висунула на
преміювання цих людей, а також голову сільради Ф.Ковалевського і голову
колгоспу Г.Аникієнка.
У Нових Боровичах відкрито універмаг. Лютий 1936 року. На відкриття закладу
торгівлі зійшлося близько 500 селян. Мітинг розпочали приїжджі зі Щорса –
товариші Чехівський і Пугачов, які розповіли «про турботу партії та уряду» й завдання
кооперації. Універмаг розмістився в кам’яниці, що в центрі села, продавці
вбрані у гарний спецодяг, при краватках. У перший день продано краму на 13
тисяч карбованців.
Локомотивне депо. Березень 1936 року. На підприємстві працюють начальник
цеху підйомного ремонту Рябцев, його
підлеглі-стаханівці Седляр, Павленко, казанярі Романов, Ковалець, начальник
підсобного цеху Петров, токарі П.Безбородий,
Овсієнко, начальник цеху промивального ремонту В.Зайко, слюсар Арюшевський,
машиністи С.Ігнатчик, В.Коленченко, Насінник, Шахлович, Муравський,
Бобровський, Стакорський, Бобров.
Курси трактористів. Квітень 1936 року. Завершилися курси Щорської МТС, де
навчалося 60 осіб (з них 13 дівчат). Дисципліни засвоїли на «відмінно» - 29,4%,
а на «незадовільно» - 5,8%.
Національні меншини. Квітень 1936 року. У вечірній іудейській школі
відбувся вечір відмінників навчання, які прийшли з батьками. Учні отримали
характеристики від піонервожатої Явкер і завшколи Курас. У газету про це
написав Я.Циркін.
Вчитель-лінтяй. Травень 1936 року. Педагог брецької школи М.Гренфельд був
закріплений за колгоспниками-стахановцями для ліквідації неписьменності, але
так і не провів жодного заняття. Приходить же до колгоспу лише в власних
справах.
Оголошення. Травень 1936 року. Артіль «Червоний тартак» у Щорсі має для продажу тирсу і
деревне вугілля. Але вугілля відпускається лише колгоспам і радгоспам.
Провалили м’ясопоставки. Травень 1936 року. Займище не виконало плану з
м’ясопоставки і посіло 17 місце у районі з потрібних 150 кг поставило 119.
причини – бездіяльність голови сільради Федоренка та голів колгоспів. Навіть
рахівник сільради Никифор Дорошенко здав лише 4 кіло.
Газета. Пресовий орган райкому КП(б)У та райвиконкому «Соціалістичний
наступ» виходив через день, починаючи з 1931 року. Передплата на місяць
коштувала 75 копійок (установам – 1 крб.
50 коп.). Редактором був Іван Мостовий.
Підготував
Олег МІРОШНИЧЕНКО
Комментариев нет:
Отправить комментарий