«Пам’ять повертає у той час, - починає свої спогади Василь Григорович. – Війна – покарання людства. Вона несе за собою голод, злидні, смерть». Дивовижна річ – дитяча пам’ять: з неї часом спливає таке, що здавалося б у ніжному віці осягнути неможливо. Проте автор розповідає, де була німецька комендатура, як окупанти вирубали весь ліс від Щорського лісництва аж до залізничного переїзду й вивезли деревину в Німеччину. Потім цю територію в 1945 році знову засадили соснами.
21 вересня 1943-го закінчився жах окупації. Одначе,- розповідає автор і очевидець тих подій, - у червні 1944 року війна ще раз нагадала про себе страхітливим нічним бомбардуванням. Були великі руйнування, жертви серед мирного населення, поранені. У період відбудови народ дуже бідував. Непогано жили ті, у кого хтось працював на залізниці. Саме в ті роки до Щорса приїхало чимало сімей переселенців із Донбасу.
Усі разом у вільний час на добровільних засадах розбирали руїни, яких у місті було багато. Навпроти міськради у підвалі знайшли склад лікарських засобів, які тут же знищили. Згоріло й складське приміщення, яке тоді стояло на місці, де тепер районний Будинок культури.
У локомотивному депо ст. Щорс у ті роки був дванадцятигодинний робочий день. На роботу залізничників скликав паровозний гудок: о пів на восьму давали один гудок, через 15 хвилин – два, а рівно о восьмій ще один гудок. По приході на підприємство кожен працівник вішав на спеціальний стенд із кришкою свій жетон. О восьмій кришку закривали, і якщо хтось запізнився – на нього чекав суд. Ті, хто працював до 24-ої години, залишалися ночувати в приміщенні, де стояв великий металевий куб із гарячою водою для паровозів. Спати там було тепло.
Дитячі спогади В.Г. Маринченка дуже яскраві. Багато чого пам’ятає він сам, щось пригадує із спогадів старших людей. Усі ці відомості безцінні, адже все менше залишається очевидців. Тому працівники районної бібліотеки роблять дуже важливу справу – пишуть новітню історію нашого краю. Книга проілюстрована світлинами, на яких історичні споруди, пам’ятники, вулиці нашого міста.
Культурне життя Щорса завжди було багатим на події. Приміром, Василь Григорович повідав про гастролі в нашому місті Вольфа Мессінга, Марії Мордасової, Мінського державного театру оперети, знаменитих колективів цирку, багатьох інших відомих діячів мистецтва. Щоразу був аншлаг. На значні події перетворювалися сеанси художніх фільмів. У залізничному піонерському таборі, який відновив свою діяльність у повоєнні роки, відпочивали діти з Мінська, Могильова, Жлобина – адже тоді наша станція підпорядковувалася Білоруській залізниці. Дуже насиченим резонансними подіями було спортивне життя міста.
Попри труднощі, люди уміли радіти, створювати собі свято, допомагали й підтримували одне одного. Про це вели мову під час обговорення книги В.Г. Маринченка «Місто відроджується» Т.М. Кліщенко, А.В. Кононевич, Л.О. Воронова та інші. Упевнена, що нове видання Щорської ЦБС викличе великий резонанс серед читацького загалу.
Валентина ВОЛОКУШИНА
Фото автора
До речі, наступної середи об 11-ій годині в читальному залі районної бібліотеки відбудеться презентація ще одного нового видання - книги колишнього начальника Щорського райвідділу міліції М.М. Бурдюга «Спогади оперативника».Через призму
дитячих спогадів
Завсідники районної бібліотеки знають, що ЦБС давно займається видавничою діяльністю. Нещодавно була щаслива нагода зібратися за «круглим» столом, щоб обговорити новинку – чергову книгу із серії про історію нашого краю «Місто відроджується (1943-1950 рр.)», присвячену 70-річчю визволення України від німецько-фашистських загарбників. Це спогади знаної в нашому місті й районі людини В.Г. Маринченка.
Комментариев нет:
Отправить комментарий