Часто, проходячи вулицею імені Жореса, звертала увагу на цей чепурний будинок. Років йому, певно, багато, але нові господарі омолодили його, оздобивши сучасними матеріалами, підмарафетили. А ще на підвіконнях за склом притягують погляд вишукані вироби із бісеру – видно, що там мешкають люди, не байдужі до прекрасного. Напросилася в гості й потрапила в казку. На невеличкій площі у дворі - дитячий майданчик, насичений різними казковими героями, забавками, квітами - живими й штучними. Але про все по порядку.
Тетяна Міщенко працює в дитсадку №1, але зараз іще перебуває у відпустці по догляду за синочком. Дмитрикові у листопаді виповниться три рочки. Саме для нього матуся почала створювати отой майданчик, який так захоплює всіх, хто потрапляє до двору. Від хвіртки вас супроводжують кумедні оленятко й кошеня, які, мов пазли, зібрані з кришок пластикових пляшок. Словами цього передати неможливо – це потрібно побачити. Панно прикрашають звичайний собі паркан, на якому ще й вазони з яскравими літніми квітами. Кожен клапоть землі чи огорожі тут завдяки фантазії господині перетворився на чарівний куточок. Це можна назвати ландшафтним дизайном, так само можна сказати, що це декор. Можливо, знавці скажуть, що це щось інше. Не буду сперечатися. Але що точно й беззаперечно, так це те, що кожна деталь, кожна дрібниця тут виготовлена з любов’ю до довкілля і своїх рідних.
- Усе почалося з того, що в інтернеті побачила поробки з пластикових пляшок. Здивувалася, що можна створити таку красу з речей, які йдуть на утилізацію. Подумалося, що, певно, й мені таке під силу, - ділиться Тетяна Міщенко. – Вирішила спробувати й захопилася. Іноді сім’я вже давно спить, а я не можу відірватися від роботи. Або прокинуся вночі від того, що в голову прийшла якась ідея. І до ранку вже немає сну - обмізковую деталі.
Творчість – річ непередбачувана. Якщо захопить, то може поглинути повністю. Людина займається буденними справами й одночасно обмірковує якісь дрібниці чи малює подумки майбутній витвір фантазії. Звичайно, треба мати хист, бажання і терпіння. Приміром, отого орла, що розмахнув крила над гаражем, Тетяна створювала три місяці. Стільки ж часу забрав павич, а також голуб. І техніки виготовлення кожного птаха різняться. Приміром, пір’я орла (до речі, на нього ішли лише коричневі пляшки) двостороннє. Для павича (зелений колір) кінчики кожної пір’їни дрібненько надрізалися.
На виготовлення голуба підходять лише непрозорі білі пляшки з-під кефіру, й особливо тонка робота над пір’ячком. Кожна пір’їна кріпиться на спеціальний каркас із сітки (нею Тетяна всі пальці обколола) – це крила, тулуб виготовляється із п’яти- чи десятилітрової каністри, а голови вирізала із пінопласту. До речі, кожну пляшку прасувала, перш ніж зробити з неї пір’я. Слід зауважити, що за першим разом не все виходить ідеально, тож терпляче розбирала й знову складала непросту конструкцію.
Але спочатку у їхньому ошатному дворі «поселилися» лебеді. Чоловік Віталій із Тетяниним братом Сергієм Харченком вирізали з автомобільних шин величних птахів, а Тетяна виготовила їм голови, які прикрасила: одну короною, а іншу – капелюшком. Потім із тракторної шини, яку обрізали та зацементували, створили озерце, посеред якого - фонтан. У літню спеку від нього так приємно віє прохолодою. Не випадково біля нього примостилася кумедна жабка. Мужчини їхньої сім’ї поряд встановили красивий столик із добротними лавами, а Тетяна прикрасила місце відпочинку квітами. Тут стоїть букетик білих лілей, виготовлених із пластикових одноразових ложок. Взагалі, квітів тут надзвичайно багато: троянди з дивовижними ромашками, чорнобривці з геранню. Тут навіть кактуси чи не все літо цвітуть. А вже штучних із кольорових пляшок – не злічити. І всі вони доповнюють одне одного й цілком мирно співіснують. Вазонами служить найнесподіваніший посуд. Приміром, носаті старі чайники з намальованими очима та ротиками мають досить оригінальний вигляд. А вже комбінацій із пляшок – безліч. Так п’ятилітрові перетворилися на симпатичних рожевих поросят, на спинках яких квітне яскрава герань. Усіх варіантів не злічити. Важливо лиш включити фантазію…
Створювати цей дитячий райський куточок почали минулого серпня. Між квітами залишили для Дмитрика стежечку до басейну та до жирафа, на якому хлопчик полюбляє посидіти. Ідеї народжуються мало не щодня. І одразу дружна сімейка гуртом приступає до їх втілення. Нині обговорюють, як краще зробити гніздо, а в нього посадити пару лелек.
І в привітній оселі не встигаєш дивуватися господині-витівниці. На кухні під сипучі продукти пристосувала пляшечки різної форми й конфігурації, обклеїла їх барвистими серветками, вкрила лаком. Повірте, фабричні вироби не настільки оригінальні, як ці, саморобні. Втім, тут більше підходить сказати: самобутні, автентичні. Кожна кімната цього будинку «населена» власноруч виготовленими виробами за методами квилінгу, оригамі, бісероплетіння. Новорічними святами кімнати прикрашають неповторними сніжинками, від яких, повірте, очей відірвати не можна. І все – з підручних матеріалів, яких у кожного з нас повно просто під руками, а часом і під ногами.
В оселі Міщенків є особливий куточок, також створений Тетяною. Бісером вишила образи Спасителя, Богородиці з немовлям, Миколу-чудотворця. А ще тут же - сімейна ікона та Дмитра-покровителя найменшого синочка. Рушник також вишитий бісером. Усе це - їх родинний оберіг.
Старший син Тетяни - Микола - з висоти своїх п’ятнадцяти років ніби зверхньо поглядає на сімейне захоплення. Втім, і сам не стоїть осторонь і в душі дуже пишається своєю мамою. Зрозуміло, адже далеко не кожен із його друзів може похвалитися «домом з химерами», адже ще й так можна назвати їх незвичне рукотворне обійстя. Хто сюди потрапляє, виходить схвильований і, без перебільшення, виносить незабутні враження. Бо саме такі люди як родина Міщенків, роблять світ не лише красивішим, а ще й кращим, добрішим.
Валентина
ВОЛОКУШИНА
Фото автора
Комментариев нет:
Отправить комментарий