понедельник, 14 июля 2014 г.

Свято – це коли клює

З сучасними (особливо незаконними) пристроями для риболовлі великі улови – не дивина. Але, як відомо, справжній рибалка – не той, хто приносить набагато більшу здобич, ніж може спожити вкупі зі своїми родичами, а той, хто не може не рибалити.




Для кого нема нічого ліпшого, ніж задоволення проводити час з вудкою на березі: не має значення чого – моря, річки, ставка.
Такого рибалку ми зустріли біля невеликої водойми у Нових Боровичах. Звуть Олег Тулуп. 62 роки. Риболовля для нього – і заняття, і віддушина, і відпочинок, і задоволення.
Розказує: навіть у непогоду ходив би рибалити. Та здоров’я нема. Через це, а ще через самотність (рідня покійна, одруженим не був) чоловік опинився в «домі престарілих». А родом з Тур’ї.
Я тільки ловити люблю, а їсти – ні. Віддаю на кухню, - говорить рибалка.
У нього прості саморобні вудки, дешевий гачок, а на приманку – перловка (її, - розказує, - давали на сніданок). Але у цеберку було з півдесятка карасиків.
- Це я тільки почав, - посміхається.
День рибалки не відзначає. Каже: хіба то свято – за календарем, свято - це коли клює.

Комментариев нет:

Отправить комментарий