Тема проведення адміністративно-територіальної реформи в Україні обговорюється вже близько п’ятнадцяти років. Стосовно причин такої ініціативи, то зазвичай називають дві: зменшення кількості населення і поява сучасних засобів комунікації та управління. До певної міри подібні ідеї є слушними. Справді, якщо в 2001 році населення Щорського району складало понад тридцять тисяч мешканців, то зараз – приблизно на 10 тисяч менше. А мобільний зв’язок та Інтернет-системи тощо значно спростили документообіг в адмініструванні.
У часи президентства Леоніда Кучми та Віктора Ющенка обговорювався так званий легкий варіант реформування: зменшення кількості сільрад у районах приблизно наполовину. Умовно кажучи - після ухвалення відповідного закону планувалося приєднати „менших” до „більших”: Клюсівську сільраду – до Гірської, Чепелівську – до Сновської, Новомлинську – до Кучинівської й так далі. У період правління Януковича висловлювалися пропозиції більш „оптимальні” – залишити в районі місто і чотири сільради – довкола сіл Тур’я, Нові Боровичі, Петрівка і Кучинівка. Але ні до чого конкретного так і не дійшло. І ось у лютому 2015 року Верховна Рада ухвалила закон «Про добровільне об’єднання територіальних громад», яким передбачена абсолютна свобода громадської ініціативи. Захочуть об’єднуватися люди лише з двох сільрад – так і буде, з’явиться намір утворити громаду з трьох чи п’ятьох – і такий варіант втілюватиметься в життя. А коли народ погодиться на створення єдиної громади в межах цілого району – це теж його право. Щоправда – є умови: громади мають межувати між собою, між ними повинні існувати комунікації (передовсім – дороги) й рівень бюджетних надходжень мусить бути достатнім.
Близько року тому відбулося засідання робочої групи в складі керівництва райдержадміністрації, райради та представників місцевих громад. Після обговорення реалій та перспектив головною пропозицією зібрання стало – провести укрупнення існуючих громад за рахунок сільрад, де мешкає менше 300 осіб. Логіка очевидна: чи потрібно у селі заради двох сотень виборців постійно утримувати апарат з голови, секретаря і бухгалтера? Може, замість трьох працівників доцільніше буде залишити одного?
Надалі сільради району почали висловлювати свої пропозиції стосовно об’єднання. Скажімо, у Займищі виступили за приєднання до Щорса. У Чепельові – теж. І в Сновському – за близькість до міста. Натомість у Тихоновичах, Кучинівці та Нових Боровичах вирішили ініціювати формування окремих центрів. (Проте досі жодна сусідська сільрада так і не висловила згоди об’єднуватися з ними – хоча попередні перемовини велися). У Смячі ж запропонували зберегти устрій, який є зараз, але скоротити штати сільрад (утворивши при райраді централізовану бухгалтерію). У Хотуничах на сесії сільради взагалі проголосували проти об’єднання з іншим селами. (Так само, як і в Рогізках). Натомість у Петрівці задекларували бажання бути самостійними, однак у разі наміру сусідів усе ж таки приєднатися – заперечувати не будуть. А найоригінальніше вчинили у Великому Щимелі: оскільки з історії відомо, що це село старше за Щорс, то саме воно й має бути центром об’єднання для нової великої громади.
Питання адміністративно-територіальної реформи активно обговорювалося протягом минулого й на початку нинішнього року під час проведення різноманітних зборів громадян і нарад керівників різного рівня. Поступово визріла концепція: щоб не „різати” район на шматки, доцільніше було б утворити єдину громаду з центром у Щорсі. (Бо дійсно, якщо з’явиться кілька громад – як потім „ділити” райлікарню, районний Будинок культури, спортшколу тощо? Усім – по „шматочку”? По декілька кабінетів?) Однак тепер усе залежить від міськради, адже об’єднавчий процес починається з пропозицій від цього органу самоврядування на адресу сіл району.
У квітні, 8 числа, відбулася чергова нарада за участю сільських голів. Голова райради П.Мірошниченко, коментуючи ситуацію з реформування, наголосив: у питанні об’єднання громад провідною є думка людей. Саме вони повинні ухвалити рішення про своє майбутнє. У цьому контексті цілком доречною виявилася ініціатива Софіївської сільради: там кожен депутат на своєму окрузі має пройти по хатах виборців й записати – хто і що хоче. Потім узагальнені дані будуть закріплені сесійним рішенням. Це і є приклад громадянського волевиявлення.
Олег МІРОШНИЧЕНКО
У часи президентства Леоніда Кучми та Віктора Ющенка обговорювався так званий легкий варіант реформування: зменшення кількості сільрад у районах приблизно наполовину. Умовно кажучи - після ухвалення відповідного закону планувалося приєднати „менших” до „більших”: Клюсівську сільраду – до Гірської, Чепелівську – до Сновської, Новомлинську – до Кучинівської й так далі. У період правління Януковича висловлювалися пропозиції більш „оптимальні” – залишити в районі місто і чотири сільради – довкола сіл Тур’я, Нові Боровичі, Петрівка і Кучинівка. Але ні до чого конкретного так і не дійшло. І ось у лютому 2015 року Верховна Рада ухвалила закон «Про добровільне об’єднання територіальних громад», яким передбачена абсолютна свобода громадської ініціативи. Захочуть об’єднуватися люди лише з двох сільрад – так і буде, з’явиться намір утворити громаду з трьох чи п’ятьох – і такий варіант втілюватиметься в життя. А коли народ погодиться на створення єдиної громади в межах цілого району – це теж його право. Щоправда – є умови: громади мають межувати між собою, між ними повинні існувати комунікації (передовсім – дороги) й рівень бюджетних надходжень мусить бути достатнім.
Близько року тому відбулося засідання робочої групи в складі керівництва райдержадміністрації, райради та представників місцевих громад. Після обговорення реалій та перспектив головною пропозицією зібрання стало – провести укрупнення існуючих громад за рахунок сільрад, де мешкає менше 300 осіб. Логіка очевидна: чи потрібно у селі заради двох сотень виборців постійно утримувати апарат з голови, секретаря і бухгалтера? Може, замість трьох працівників доцільніше буде залишити одного?
Надалі сільради району почали висловлювати свої пропозиції стосовно об’єднання. Скажімо, у Займищі виступили за приєднання до Щорса. У Чепельові – теж. І в Сновському – за близькість до міста. Натомість у Тихоновичах, Кучинівці та Нових Боровичах вирішили ініціювати формування окремих центрів. (Проте досі жодна сусідська сільрада так і не висловила згоди об’єднуватися з ними – хоча попередні перемовини велися). У Смячі ж запропонували зберегти устрій, який є зараз, але скоротити штати сільрад (утворивши при райраді централізовану бухгалтерію). У Хотуничах на сесії сільради взагалі проголосували проти об’єднання з іншим селами. (Так само, як і в Рогізках). Натомість у Петрівці задекларували бажання бути самостійними, однак у разі наміру сусідів усе ж таки приєднатися – заперечувати не будуть. А найоригінальніше вчинили у Великому Щимелі: оскільки з історії відомо, що це село старше за Щорс, то саме воно й має бути центром об’єднання для нової великої громади.
Питання адміністративно-територіальної реформи активно обговорювалося протягом минулого й на початку нинішнього року під час проведення різноманітних зборів громадян і нарад керівників різного рівня. Поступово визріла концепція: щоб не „різати” район на шматки, доцільніше було б утворити єдину громаду з центром у Щорсі. (Бо дійсно, якщо з’явиться кілька громад – як потім „ділити” райлікарню, районний Будинок культури, спортшколу тощо? Усім – по „шматочку”? По декілька кабінетів?) Однак тепер усе залежить від міськради, адже об’єднавчий процес починається з пропозицій від цього органу самоврядування на адресу сіл району.
У квітні, 8 числа, відбулася чергова нарада за участю сільських голів. Голова райради П.Мірошниченко, коментуючи ситуацію з реформування, наголосив: у питанні об’єднання громад провідною є думка людей. Саме вони повинні ухвалити рішення про своє майбутнє. У цьому контексті цілком доречною виявилася ініціатива Софіївської сільради: там кожен депутат на своєму окрузі має пройти по хатах виборців й записати – хто і що хоче. Потім узагальнені дані будуть закріплені сесійним рішенням. Це і є приклад громадянського волевиявлення.
Олег МІРОШНИЧЕНКО
Комментариев нет:
Отправить комментарий