З надією і вірою в краще ось уже 25 років живе народний колектив „Спадщина”. Створений у квітні 1991-го В.І. Полевиком колектив (наразі ним керує Н.В.Квятківська, баяніст Л.І. Корінь) згуртував мелодійним співом жінок і чоловіків – ветеранів праці, невтомних трудівників,
лагідних, добрих бабусь і дідусів. За плечима у кожного – нелегкий життєвий шлях, але їхні обличчя – життєрадісні та усміхнені, а очі випромінюють молодість, щастя. Об’єднує їх усіх любов до пісні.
Незважаючи на негоду, забувши про свої хвороби, кожен щоразу поспішає на репетиції, хоч деякі живуть не тільки у місті, а в Носівці, Михайлівці. Про кожного з них можна написати книгу, бо кожен – особливий, неповторний. Від часу заснування хору чимало води спливло, багато чого змінилося. Проте незмінними залишились любов до пісні, завзяття і душевна краса, відданість своїй справі.
Українська пісня дарує нам велику насолоду, вселяє в серце радість та оптимізм. Вона звеличує і єднає, підносить і надихає. До речі, у „Спадщині” всі співають безкоштовно. Є й такі, кому рекомендацію співати в хорі надали лікарі, адже пісня є найкращим способом тримання сильної енергії. Вона не лише розчулює, заспокоює, а й знімає напругу з тіла, кожне її слово, кожен звук має певне значення, відіграє різну роль.
Де тільки не побували наші самодіяльні артисти, перед ким тільки не виступали. І це прекрасно, бо хто, як не ветерани, мають плекати її, популяризувати. Зрештою, культура повин-на триматись високо-високо над бездуховністю і злом.
Георгій ЛЕПНЮК, фото Леоніда ШЛОМИ
Комментариев нет:
Отправить комментарий