Виживають сильніші

Останніми роками птахопідприємство „ТОВ „МК Добробут” демонструє гнучкість виробництва й зваженість його керівництва. В силу нестабільності економіки, недосконалості законодавства, податкової та цінової політики й багатьох інших чинників мало не щороку доводиться змінювати профіль підприємства. Ось і нині воно переживає чергове потрясіння.
Ціна на яйце нижча собівартості
Восени наша газета писала, як багато колектив зробив для того, аби посадити курочку-молодку. На поміч птахівникам приходили учні та викладачі ВПУЛГ. Здавалося, до весни є можливість працювати стабільно. Нині стало очевидно, що  підприємство працює на збиток, бо оптова закупівельна ціна (а нині вона становить 7 грн)  нижча собівартості. Причина на поверхні: експорт прикритий, тож великі птахопідприємства, які постачали яйця українського виробництва за кордон, викинули його на внутрішній ринок.
- Щоб вижити, - розповідає заступник  директора „ТОВ „МК Добробут” В.В. Пилипенко,  - зараз ми реалізуємо яйце нижче собівартості, тобто несемо прямі збитки. Але ж наша продукція не може зберігатися скільки завгодно. Розуміємо, що для наших споживачів це краще. Проте  підприємство знову в пошуках виходу із складної ситуації, адже на Україні в даний момент перевиробництво яєць.
Незабаром населення матиме ще один сюрприз від птахівників, які змушені продавати курок-несучок. А це молодка, яка б щонайменше півроку  високопродуктивно неслася в сараях підприємства. Щоб вижити й не нести значних збитків, керівництво ТОВ зважилося на реалізацію продуктивної птиці за ціною, нижчою собівартості. На ринку орієнтовно 1 курочка коштуватиме 50-60 грн при собівартості 80.

М’ясо птиці – скороспіле
Це дуже приваблює населення: придбати курчат бройлерів і через лічені місяці мати дієтичний продукт. Дирекція птахопідприємства на даний момент бачить вихід із скрути саме в тому, щоб посадити  курчат бройлерів. Нині їх уже завезли з Морозівської птахофабрики. Торік уже купували там, і переконалися у порядності партнерів та високій якості, про яку там особливо дбають. Також не вагаючись, придбали на 650 тис. грн.
- Хай не думають читачі, що на цьому обмежуються наші витрати, - зауважує директор підприємства П.І. Капиця. – На собівартість курчат лягають витрати на електроенергію, газ, вакцини, комбікорми. До речі, цьогоріч ми працюємо з новим постачальником комбікорму, причому напряму, без  посередників. Полтавські партнери, переконавшись у нашій порядності, авансують нас. Комбікорм обходиться нам у 1,2 – 1,3 млн грн.
На ринку зараз пропонують комбікорм  багато підприємств. Приміром, вигідніше було б доставляти його з сусідньої Городні. Але якість корму бажає кращого й не задовольняє професіоналів. Так само  чимало виробників комбікорму грішать якістю. А тим часом населення дорікає птахопідприємству, що, мовляв, курчата бройлера якісь не такі.
- Якщо ми виходжуємо по 60 тис. курчат, - апелює Валентина Василівна, - то два десятки можна виняньчити. Єдине, про що не варто забувати,  так це про правильність годівлі: дати стартовий комбікорм, витримувати температурний режим, світло. Не буває також, щоб, не вкладавши в курчат певні кошти, виростити швидке й повноцінне м’ясо. Як тільки щось порушилося в цьому ланцюжку – птиця  тут же відреагує. Ми вчасно зорієнтувалися і купили чудових курчат. Раніше на  Україні найкраща птиця була в Донецькій області. Нині деякі наші колеги купують курчат за кордоном, але це не так просто. До речі, зі своїми яйцями хотіли вийти на Білорусію. Пропонували дешевше, гарантуючи якість, але з заздрістю констатували: сусідня держава активно захищає свого виробника.

На самоті з власними
проблемами
Здавалося, птахопідприємство – одне з небагатьох у районі підприємств, яке активно діє, дає власну продукцію, створює робочі місця. Але проблеми змушене вирішувати самотужки. Значно  зріс розмір орендної плати за землю. В.В.Пилипенко називає геноцидом проти виробника й те, що  складається враження, ніби ти зі своєю продукцією на вітчизняному ринку нікому не потрібен.
- Працюємо, не ледарюємо, віддаємо за безцінь яйця, аби розвантажити склади. Платимо непомірні гроші державній ветеринарній лабораторії, щоб отримати експертний висновок. Хотілося б (та, власне, вкрай потрібне) нове менше енергозатратне обладнання. Втім, як подумаєш, то не так погано нам живеться. Голоду й холоду немає, Бог послав чудову весну. Не лінуватися потрібно, докладати руки й розум, а не чекати чергових виборів.
...А весна підкреслила, які господарі на птахопідприємстві. Попри численні проблеми й труднощі, скрізь ідеальний порядок: де потрібно, скопано, де  слід – побілено. Ще й ранні яскраві квіти радують око. Очевидно, що тут руки не опускають, бо виживає сильніший.
Валентина ВОЛОКУШИНА
Фото Леоніда ШЛОМИ