Нарешті аптека, що на території ЦРЛ, запрацювала цілодобово! Зраділо поверненню колишнього графіка чи не все населення району і, якби могло, масово подякувало б за це основним лобістам даного питання обласним депутатам Григорію Божку й Олегу Хасенку. Це вони клопоталися за нас перед відповідними службами, це вони доводили необхідність такого розпорядку роботи.
Власне, цю необхідність на „власній шкурі” відчула пізно увечері 20 квітня і я, коли дитину з алергією привезли до приймального відділення. Оперативно спрацювали і медсестричка, і черговий лікар, і ургентна педіатр. Допомога була надана фахова, але коли пішли докуповувати дексаметазон та тавегіл зі шприцем думали, що світ навколо завмер. Рівно 25 хвилин (зафіксовано точно!) фармацевт чоловічого роду підбирав ці два препарати. Коли ж нарешті підніс до віконечка – виявилося: шприц забув... Знову чекання, знову нерви. Можливо, й були об’єктивні причини подібної поведінки (після 22-00) схожого на сонного аптекаря (- Авт.), однак це не є виправданням. Тим паче, на порозі „Швидкої” почула ще одне обурення. Того вечора якійсь людині накладали гіпс, тож і рідним потерпілого також довелося дзвонити і стукати в двері аптеки по декілька разів. І, як сказала випадкова інтерв’юер, вона мало не плакала, коли той фармацевт, забуваючи то одне, то інше, ледь сновигав на своєму робочому місці.
Олена КОМПАНЕЦЬ
Власне, цю необхідність на „власній шкурі” відчула пізно увечері 20 квітня і я, коли дитину з алергією привезли до приймального відділення. Оперативно спрацювали і медсестричка, і черговий лікар, і ургентна педіатр. Допомога була надана фахова, але коли пішли докуповувати дексаметазон та тавегіл зі шприцем думали, що світ навколо завмер. Рівно 25 хвилин (зафіксовано точно!) фармацевт чоловічого роду підбирав ці два препарати. Коли ж нарешті підніс до віконечка – виявилося: шприц забув... Знову чекання, знову нерви. Можливо, й були об’єктивні причини подібної поведінки (після 22-00) схожого на сонного аптекаря (- Авт.), однак це не є виправданням. Тим паче, на порозі „Швидкої” почула ще одне обурення. Того вечора якійсь людині накладали гіпс, тож і рідним потерпілого також довелося дзвонити і стукати в двері аптеки по декілька разів. І, як сказала випадкова інтерв’юер, вона мало не плакала, коли той фармацевт, забуваючи то одне, то інше, ледь сновигав на своєму робочому місці.
Олена КОМПАНЕЦЬ
Комментариев нет:
Отправить комментарий