У шкільні роки педагоги й учні дружно сходилися на тому, що попереду у Валентини (у перекладі з грецької означає сильна жінка) незвичне майбутнє.
У класі вона була лідером. Так уже складалося, що саме з її думкою погоджувалася переважна більшість, що її ідеї знаходили підтримку. Так же було й в інституті: староста курсу, організатор різноманітних подорожей, екскурсій, конкурсів. Однокурсники уже бачили її у високих кріслах на поважних посадах. Між тим, на останньому курсі відгуляли гучне весілля з парубком із приміського села – веселим і дотепним. У цьому вони змагалися між собою, притягуючи численних друзів.
Так минув рік, усе, здавалося, було добре. Молодій вчительці дали квартиру. Метка в руках, фантазерка, вона швидко обладнала житло. Цілковитою несподіванкою для молодої дружини була заява Бориса: ми прожили цілий рік, а у нас немає дітей. Даремно Валя намагалася пояснити чоловікові, що щось подібне було й по лінії бабусі, й по маминій лінії. Борис не хотів і слухати. Чи Борис, чи його численна рідня. Але дитина раптом стала ідеєю-фікцією. Горда Валентина мовчки зносила незаслужені докори, образи. І врешті-решт погодилася на тривале і болісне лікування.
Складні процедури намагалася забути заради того, що довгоочікувана дитинка заворушилася під серцем. Та однієї ночі різкий біль примусив прокинутися і помчати до лікарні. Апендицит видалили вдало, але тривога не полишала до пологів. Тим часом невисокого росточку, але дуже гоноровий Борис ходив селом з гордо піднятою головою. І ось нарешті той день настав. Валентину відвезли до пологового будинку. Майбутні дід з бабою зізвали сусідів. Молодий татусь пішов у центр села шукати пригод.
Поки молода матуся в муках народжувала донечку, татусь устиг потрапити за грати. Будучи на добрій піддачі, сприйняв як подарунок друзів веселу та безвідмовну Люсю. Поки увечері прийшов додому, там на нього чекав наряд міліції. Але Борис не міг пригадати, що ж сталося кілька годин тому. Тим часом селом розповсюджувалися чутки про зґвалтування молодим батьком Люськи-повії. До того часу вона вже написала заяву до міліції. Батьки єдиного сина, далеко не бідні, в п’яному угарі відмовилися шукати вихід: мовляв, заробив – хай сидить.
Уже Валентину з немовлям забрали додому й лише тоді повідомили її батькам про онучечку. На відміну від сватів, люди інтелігентні й порядні, вони довго не могли зрозуміти, що ж сталося. Валя розповідала про пожежу на Байконурі. Борис був висококласним спеціалістом військового заводу. У домі була гнітюча обстановка. Батьки збиралися додому, як сусідка тихенько порадила – забирайте дітей і їдьте звідси.
Минали роки, поважана в селі вчителька знаходила втіху у власній доньці та вчительській роботі. Зрідка приїжджав Борис, хоча радості це нікому не давало. Після звільнення спробували відновити сім’ю. Та хіба щось допоможе склеїти розбите. Навіть з народженням другої донечки, такої схожої на тата, у домі не на довго запанував мир. Виявилося, що змолоду чоловіка тягнуло не до зразкової дружини, а до жінок легкої поведінки. Тож розлучення минуло не дуже складно, якщо не брати до уваги дітей.
У квартирі запанував спокій. На канікули дівчаток забирали дідусь з бабусею, де збирали ягоди з грибами, ловили рибу. Там діти були оточені турботою і увагою. До початку навчального року дідусь із бабусею завантажували старенькі Жигулі усілякими гостинцями й везли додому.
Складно у тридцять з невеликим тягти на собі сім’ю. Тож коли зустрівся пристойний чоловік, вирішила спробувати ще раз своє жіноче щастя. Розчарування настало ще швидше. На той час старша донька закінчувала престижний вуз із пропозицією вступити до аспірантури. Але на підході вже була молодша сестричка, яка вступила до коледжу. Утримувати п’яницю ніхто не збирався, хоча й вижити було не так просто. Тому забрала до себе матусю – оптимістку, дотепницю, улюбленицю не лише онучок, а й числених подруг Валентини.
Валентина вирішила, що тепер їй варто зайнятися долею доньок. Як не дивно, першою заміж вискочила молодша, подарувавши рожевощокого онука. Старша побудувала завидну кар’єру. Але вийшовши заміж і народивши Марусю, вирішила, що дитина і сім’я –це для жінки головне. Уже будучи пенсіонеркою, Валя тішиться онуками. (Тим часом батько не упізнає ні дочок, ні онуків). Прожила гідне життя, виховала достойними власних і шкільних дітей. Подолала чимало труднощів, допомогла багатьом подругам. Тому так тягнуться вони до неї.
Валентина ВОЛОКУШИНА
У класі вона була лідером. Так уже складалося, що саме з її думкою погоджувалася переважна більшість, що її ідеї знаходили підтримку. Так же було й в інституті: староста курсу, організатор різноманітних подорожей, екскурсій, конкурсів. Однокурсники уже бачили її у високих кріслах на поважних посадах. Між тим, на останньому курсі відгуляли гучне весілля з парубком із приміського села – веселим і дотепним. У цьому вони змагалися між собою, притягуючи численних друзів.
Так минув рік, усе, здавалося, було добре. Молодій вчительці дали квартиру. Метка в руках, фантазерка, вона швидко обладнала житло. Цілковитою несподіванкою для молодої дружини була заява Бориса: ми прожили цілий рік, а у нас немає дітей. Даремно Валя намагалася пояснити чоловікові, що щось подібне було й по лінії бабусі, й по маминій лінії. Борис не хотів і слухати. Чи Борис, чи його численна рідня. Але дитина раптом стала ідеєю-фікцією. Горда Валентина мовчки зносила незаслужені докори, образи. І врешті-решт погодилася на тривале і болісне лікування.
Складні процедури намагалася забути заради того, що довгоочікувана дитинка заворушилася під серцем. Та однієї ночі різкий біль примусив прокинутися і помчати до лікарні. Апендицит видалили вдало, але тривога не полишала до пологів. Тим часом невисокого росточку, але дуже гоноровий Борис ходив селом з гордо піднятою головою. І ось нарешті той день настав. Валентину відвезли до пологового будинку. Майбутні дід з бабою зізвали сусідів. Молодий татусь пішов у центр села шукати пригод.
Поки молода матуся в муках народжувала донечку, татусь устиг потрапити за грати. Будучи на добрій піддачі, сприйняв як подарунок друзів веселу та безвідмовну Люсю. Поки увечері прийшов додому, там на нього чекав наряд міліції. Але Борис не міг пригадати, що ж сталося кілька годин тому. Тим часом селом розповсюджувалися чутки про зґвалтування молодим батьком Люськи-повії. До того часу вона вже написала заяву до міліції. Батьки єдиного сина, далеко не бідні, в п’яному угарі відмовилися шукати вихід: мовляв, заробив – хай сидить.
Уже Валентину з немовлям забрали додому й лише тоді повідомили її батькам про онучечку. На відміну від сватів, люди інтелігентні й порядні, вони довго не могли зрозуміти, що ж сталося. Валя розповідала про пожежу на Байконурі. Борис був висококласним спеціалістом військового заводу. У домі була гнітюча обстановка. Батьки збиралися додому, як сусідка тихенько порадила – забирайте дітей і їдьте звідси.
Минали роки, поважана в селі вчителька знаходила втіху у власній доньці та вчительській роботі. Зрідка приїжджав Борис, хоча радості це нікому не давало. Після звільнення спробували відновити сім’ю. Та хіба щось допоможе склеїти розбите. Навіть з народженням другої донечки, такої схожої на тата, у домі не на довго запанував мир. Виявилося, що змолоду чоловіка тягнуло не до зразкової дружини, а до жінок легкої поведінки. Тож розлучення минуло не дуже складно, якщо не брати до уваги дітей.
У квартирі запанував спокій. На канікули дівчаток забирали дідусь з бабусею, де збирали ягоди з грибами, ловили рибу. Там діти були оточені турботою і увагою. До початку навчального року дідусь із бабусею завантажували старенькі Жигулі усілякими гостинцями й везли додому.
Складно у тридцять з невеликим тягти на собі сім’ю. Тож коли зустрівся пристойний чоловік, вирішила спробувати ще раз своє жіноче щастя. Розчарування настало ще швидше. На той час старша донька закінчувала престижний вуз із пропозицією вступити до аспірантури. Але на підході вже була молодша сестричка, яка вступила до коледжу. Утримувати п’яницю ніхто не збирався, хоча й вижити було не так просто. Тому забрала до себе матусю – оптимістку, дотепницю, улюбленицю не лише онучок, а й числених подруг Валентини.
Валентина вирішила, що тепер їй варто зайнятися долею доньок. Як не дивно, першою заміж вискочила молодша, подарувавши рожевощокого онука. Старша побудувала завидну кар’єру. Але вийшовши заміж і народивши Марусю, вирішила, що дитина і сім’я –це для жінки головне. Уже будучи пенсіонеркою, Валя тішиться онуками. (Тим часом батько не упізнає ні дочок, ні онуків). Прожила гідне життя, виховала достойними власних і шкільних дітей. Подолала чимало труднощів, допомогла багатьом подругам. Тому так тягнуться вони до неї.
Валентина ВОЛОКУШИНА
Комментариев нет:
Отправить комментарий