Основну інформацію про вбивство людини у селі Смяч наші читачі отримали з офіційного повідомлення правоохоронців. Проте відкритою залишається тема передумов, які призвели до скоєння цього злочину.
...У селі його звали Лад. Це ніби скорочене від імені Владислав. Люди кажуть, що був він чоловіком спокійної вдачі, неконфліктним, за натурою добряк. Єдине – так і не влаштувався в житті. Жив з матір’ю, але та перебралася до доньки, у
Тупичів Городнянського району. А Лад зійшовся з жінкою, старшою за нього десь років на десять. У неї (кличуть Тетяною) складна біографія. Колись ніби й жила непогано, працювала дояркою у колгоспі, навіть обиралася депутатом райради. Чоловіка мала – Івана, який працював шофером, народила двох синів. Проте згодом усе пішло шкереберть. Розлучення, кілька судимостей. І – пристрасть до спиртного. Як багато хто сходиться на думці – жінка з розряду роботящих, але непутящих. Прихильною до неї долю не назвеш – пару років тому помер її старший син. З Ладом у Тетяни склалися дещо специфічні стосунки. Жили разом, але нерідко між ними виникали сварки. Порали город разом, а гроші заробляли поденною працею – хто покличе. А оце навесні збирали по селу пляшки...
У Тетяни є молодший син – Сашко, 1989 р.н. Колись служив в армії, згодом – рушив на заробітки. У рідному селі якогось певного заняття не мав. І чимало земляків помічало, що молодий чоловік явно небайдужий до оковитої...
І ось того дня, який передував убивству, події почали розгортатися наступним чином. Ближче до вечора селом пішов поголос: Сашка „білка схопила”. Бо поводився він явно неадекватно. Згодом бачили, як лежав під парканом, вдягнений у куфайку. Його трусило. На запитання „Що болить?” відповів: „Голова”. Однак, коли запропонували чимось допомогти, відреагував роздратовано: „...Розходьтеся, нічого не треба”. А надалі – почалося. Хтось бачив, як Сашко біг по вулиці, пізніше намагався через вікно залізти до чужої хати. І вже вночі сталося вбивство. Хто прийшов до будинку Лада й наніс смертельні удари ножем – відповідь на це питання має дати слідство і суд.
Сільський голова Тетяна Лисенко у коментарі для „Променя” сказала, що коли 15 липня вранці почула новину про смерть Лада, то навіть і не подумала про ймовірність убивства. Гадала – щось у нього сталося із здоров’ям. Зрештою, іще вчора увечері бачила, як він ішов селом, ніс пиво. Аж приїхала поліція – і попередній висновок оголосили: закололи його. Дивно, але Сашко перед цим поводився, як зазвичай: розмовляв із сусідами, сидів на лаві, курив. І ось він уже підозрюваний у злочині й перебуває за гратами... Дуже шкода Лада. Він заслуговував кращої долі. Та й Сашка шкода теж – згубив своє життя. Може, якщо б мав краще виховання або хтось підказав йому інший життєвий шлях, то все склалося б інакше. А так – є ще одна трагедія нашого часу...
Олег МІРОШНИЧЕНКО
 |
| У хаті, де жив Лад, вже позабивані вікна. Оселя спорожніла... |
Тупичів Городнянського району. А Лад зійшовся з жінкою, старшою за нього десь років на десять. У неї (кличуть Тетяною) складна біографія. Колись ніби й жила непогано, працювала дояркою у колгоспі, навіть обиралася депутатом райради. Чоловіка мала – Івана, який працював шофером, народила двох синів. Проте згодом усе пішло шкереберть. Розлучення, кілька судимостей. І – пристрасть до спиртного. Як багато хто сходиться на думці – жінка з розряду роботящих, але непутящих. Прихильною до неї долю не назвеш – пару років тому помер її старший син. З Ладом у Тетяни склалися дещо специфічні стосунки. Жили разом, але нерідко між ними виникали сварки. Порали город разом, а гроші заробляли поденною працею – хто покличе. А оце навесні збирали по селу пляшки...
У Тетяни є молодший син – Сашко, 1989 р.н. Колись служив в армії, згодом – рушив на заробітки. У рідному селі якогось певного заняття не мав. І чимало земляків помічало, що молодий чоловік явно небайдужий до оковитої...
І ось того дня, який передував убивству, події почали розгортатися наступним чином. Ближче до вечора селом пішов поголос: Сашка „білка схопила”. Бо поводився він явно неадекватно. Згодом бачили, як лежав під парканом, вдягнений у куфайку. Його трусило. На запитання „Що болить?” відповів: „Голова”. Однак, коли запропонували чимось допомогти, відреагував роздратовано: „...Розходьтеся, нічого не треба”. А надалі – почалося. Хтось бачив, як Сашко біг по вулиці, пізніше намагався через вікно залізти до чужої хати. І вже вночі сталося вбивство. Хто прийшов до будинку Лада й наніс смертельні удари ножем – відповідь на це питання має дати слідство і суд.
Сільський голова Тетяна Лисенко у коментарі для „Променя” сказала, що коли 15 липня вранці почула новину про смерть Лада, то навіть і не подумала про ймовірність убивства. Гадала – щось у нього сталося із здоров’ям. Зрештою, іще вчора увечері бачила, як він ішов селом, ніс пиво. Аж приїхала поліція – і попередній висновок оголосили: закололи його. Дивно, але Сашко перед цим поводився, як зазвичай: розмовляв із сусідами, сидів на лаві, курив. І ось він уже підозрюваний у злочині й перебуває за гратами... Дуже шкода Лада. Він заслуговував кращої долі. Та й Сашка шкода теж – згубив своє життя. Може, якщо б мав краще виховання або хтось підказав йому інший життєвий шлях, то все склалося б інакше. А так – є ще одна трагедія нашого часу...
Олег МІРОШНИЧЕНКО
Комментариев нет:
Отправить комментарий