У середу під вечір небо над Сновськом потроху затулили хмари й почав накрапати дощ. Це не могло не викликати занепокоєння – чи буде проведене свято Івана Купала? Але врешті-решт природа змилостивилася й безліч наших земляків та гостей міста поринули в атмосферу липневого надвечір’я, розваг і веселощів.
Так вже склалося, що як в епіцентрі, так і на периферії святкувань з самого початку домінуючим був аромат шашликів. Цю страву пропонували і відомі місцеві торговці, і не менш відомі ентузіасти кулінарної справи. Причому коли покупці після дегустації сперечалися – в кого ж шашлик виходить краще – то більшість вподобань було на користь тих „майстрів шампура і мангала”, хто готував „як для себе”. Щоправда, ціни виявилися не надто „демократичними” – до 25 грн за 100 грамів. Тож вистачало людей, що вирішили покластися лише на власний кухарський талант. Саме тому в районі пляжу подекуди почали підніматися вгору димки від невеличких багать.
До присутніх з короткою привітальною промовою звернувся міський голова О.Медведьов, побажавши всім гарного настрою, доброго здоров’я і хорошого відпочинку. Також він вручив Почесну грамоту міськради американцю Леррі Х’юстону - за свідому й безкорисливу працю протягом уже п’яти літніх сезонів на благоустрої місцевого пляжу.
Культурно-розважальна програма стартувала після сьомої години вечора. Берегом річки сновигали дівчата з розкішними вінками. Здаля їхні стрункі силуети ніби нагадували, що мавки таки існують в нашому житті.
Розпочалася обрядодія. Все виглядало традиційним, але люди були, немов заворожені співом і хороводом. Мабуть, у кожного українця десь глибоко в підсвідомості зберігається код-послання від давніх поколінь – про єдність з рідною природою. На святкуванні кожна дівчина могла долучитися до прикрашання берези кольоровими стрічками, а ще – вкинути до річки свій вінок, на щастя. (Щоправда, течія не хотіла того вечора виносити вінки на середину русла, тож парубок на ім’я Андрій вирушив у заплив, штовхаючи найбільший із вінків перед собою). І ще довго на воді було видно мерехтливий вогник свічки, встановленої посеред плетива з польових квітів.
Творчі колективи районного Будинку культури порадували публіку народними піснями, жартами, влаштували ігри для дітей. Багатьом сподобалося стрибати через кропиву, а як на березі запалахкотіло перше багаття – і через вогонь. Люди з’юрмилися в очікуванні – коли ж нарешті язики полум’я здіймуться до неба на головному багатті свята, проте вогонь вперто не хотів демонструвати свою силу та красу, тихо розмістившись на дровах. Мабуть, це і стало єдиним непевним моментом на святі. А все інше – вдалося. Хто хотів – танцював, хто хотів – у компанії рідних та друзів насолоджувався спілкуванням. До послуг малечі були батути і різні атракціони. Цукрова вата і поп-корн, музика і співи – все це стало для багато кого невід’ємною складовою гарного настрою. А незабаром і ніч настала. Ніч на Івана, ніч на Купала...
Фото Олега МІРОШНИЧЕНКА
Так вже склалося, що як в епіцентрі, так і на периферії святкувань з самого початку домінуючим був аромат шашликів. Цю страву пропонували і відомі місцеві торговці, і не менш відомі ентузіасти кулінарної справи. Причому коли покупці після дегустації сперечалися – в кого ж шашлик виходить краще – то більшість вподобань було на користь тих „майстрів шампура і мангала”, хто готував „як для себе”. Щоправда, ціни виявилися не надто „демократичними” – до 25 грн за 100 грамів. Тож вистачало людей, що вирішили покластися лише на власний кухарський талант. Саме тому в районі пляжу подекуди почали підніматися вгору димки від невеличких багать.
До присутніх з короткою привітальною промовою звернувся міський голова О.Медведьов, побажавши всім гарного настрою, доброго здоров’я і хорошого відпочинку. Також він вручив Почесну грамоту міськради американцю Леррі Х’юстону - за свідому й безкорисливу працю протягом уже п’яти літніх сезонів на благоустрої місцевого пляжу.
Культурно-розважальна програма стартувала після сьомої години вечора. Берегом річки сновигали дівчата з розкішними вінками. Здаля їхні стрункі силуети ніби нагадували, що мавки таки існують в нашому житті.
Розпочалася обрядодія. Все виглядало традиційним, але люди були, немов заворожені співом і хороводом. Мабуть, у кожного українця десь глибоко в підсвідомості зберігається код-послання від давніх поколінь – про єдність з рідною природою. На святкуванні кожна дівчина могла долучитися до прикрашання берези кольоровими стрічками, а ще – вкинути до річки свій вінок, на щастя. (Щоправда, течія не хотіла того вечора виносити вінки на середину русла, тож парубок на ім’я Андрій вирушив у заплив, штовхаючи найбільший із вінків перед собою). І ще довго на воді було видно мерехтливий вогник свічки, встановленої посеред плетива з польових квітів.
Творчі колективи районного Будинку культури порадували публіку народними піснями, жартами, влаштували ігри для дітей. Багатьом сподобалося стрибати через кропиву, а як на березі запалахкотіло перше багаття – і через вогонь. Люди з’юрмилися в очікуванні – коли ж нарешті язики полум’я здіймуться до неба на головному багатті свята, проте вогонь вперто не хотів демонструвати свою силу та красу, тихо розмістившись на дровах. Мабуть, це і стало єдиним непевним моментом на святі. А все інше – вдалося. Хто хотів – танцював, хто хотів – у компанії рідних та друзів насолоджувався спілкуванням. До послуг малечі були батути і різні атракціони. Цукрова вата і поп-корн, музика і співи – все це стало для багато кого невід’ємною складовою гарного настрою. А незабаром і ніч настала. Ніч на Івана, ніч на Купала...
Фото Олега МІРОШНИЧЕНКА
Комментариев нет:
Отправить комментарий