Ну так все сталося
Чутки про смакоту і порівняно невисоку ціну щорських пряників, що реалізуються
безпосередньо на території заводу продтоварів, і призвели мене туди. 21 липня купила дві коробки цих ласощів, а вже коли розплатилася і виходила з двору (до речі, перед цим була ще і невдала спроба зробити позитивний сюжет про роботу кондитерів цього підприємства) дорогу перепинив собака. Миршавий, куций і малий. І раптом як загавкає, і пазурами в ногу. Добре, що на мені були якісні цупкі джинси, а так би... Синець і ранка, щоправда, залишилися. Охоронець заспокоїв своєрідно: мовляв, навіть не подумав, що так все станеться. Але найголовніше почалося потім. Мене госпіталізували у хірургію, де наразі проходжу курс лікування, отримую дуже дорогі ін`єкції. Їх ледь знайшла за допомогою дуже впливової людини. Виявляється, антирабічної вакцини, не те що в нашій ЦРЛ - по всій Україні нема.
Олена КОМПАНЕЦЬ
Чутки про смакоту і порівняно невисоку ціну щорських пряників, що реалізуються
безпосередньо на території заводу продтоварів, і призвели мене туди. 21 липня купила дві коробки цих ласощів, а вже коли розплатилася і виходила з двору (до речі, перед цим була ще і невдала спроба зробити позитивний сюжет про роботу кондитерів цього підприємства) дорогу перепинив собака. Миршавий, куций і малий. І раптом як загавкає, і пазурами в ногу. Добре, що на мені були якісні цупкі джинси, а так би... Синець і ранка, щоправда, залишилися. Охоронець заспокоїв своєрідно: мовляв, навіть не подумав, що так все станеться. Але найголовніше почалося потім. Мене госпіталізували у хірургію, де наразі проходжу курс лікування, отримую дуже дорогі ін`єкції. Їх ледь знайшла за допомогою дуже впливової людини. Виявляється, антирабічної вакцини, не те що в нашій ЦРЛ - по всій Україні нема.
Олена КОМПАНЕЦЬ
Комментариев нет:
Отправить комментарий