Історія вишиванки довжиною у понад сторіччя

Катерина Кашуба має вельми поважний вік – їй уже понад сімдесят років. Але вона й досі працює продавцем ветеринарного кіоску в центрі міста. Попри прожиті літа й досі має жвавий характер та доброзичливу вдачу. І цьогоріч вирішила взяти участь у конкурсі вишиванок, організованому з нагоди Дня незалежності.

Її сорочка виявилася найстарішою. Катерина Тимофіївна розповіла, що вишила цей традиційний елемент українського національного одягу прабабуся. Тобто ще понад сто років тому! Родом була з півдня нашої області, з теперішнього Бобровицького району. За спогадами, у давнину майже всі дівчата в селі займалися вишиванням. Сідали увечері, на підлозі, брали до рук голки й нитки і при світлі лампи, яка стояла на діжці, все робили. А сорочка-вишиванка була ніби атрибутом свят і важливих життєвих подій.
„Моя мати добре пекла хліб, тож її часто кликали „місити тісто в діжці” для весільного короваю. Так вона перед цим обов’язково вбиралася у вишиванку. І коли до церкви йшла – теж. У моїх родичів чимало вишитих речей – рушників, сорочок, кофтин, наволочок тощо. Є давні, а є і більш, так би мовити, сучасні. Приємно, що в моєї онучки також є вишиванка. До певної міри візерунки на полотні наче єднають нас в одну велику родину, нагадуючи, що всі ми – українці”.
Фото Олега МІРОШНИЧЕНКА