„Променю” написала ось цього гіркого листа жителька Сновщини. У ньому – сумна історія її стосунків з близьким сусідом...
„Я живу в гарному селі на тихій спокійній вулиці. Але так сталося, що років чотири тому на ній поселився новий сусід, житель нашого села, пенсіонер, колишній працівник міліції. І все спочатку було добре, але потім почалися непорозуміння. Спочатку йому не сподобалися сусіди із одного боку: то не там причіп стоїть, то не з того боку сіно завозять, то звідки вони його беруть...
А тепер він перекинув свою увагу на мене. Таке тепер життя в селі, що роботи немає, доводиться якось виживати із підсобного господарства. Тому і ми тримаємо худобу, яку потрібно випасати, а пройти треба повз садибу нашого сусіда. Нікому не подобається, як корови гадять попід дворами, тому сусід виходить на вулицю, бере палку і слідкує, щоб корови йшли по іншому боці вулиці. З кожним днем він стає все агресивнішим. Якщо корова хоч на півметра зайде на асфальт (до речі, це загальна дорога, не під його парканом), то він бере палицю і лупцює її щосили. Це ж наші годувальниці і при битті можуть скинути телят (зараз вони всі тільні). При спробі йому щось сказати, він кидається з кулаками битися. Так сталося, що зранку я виганяла худобу і корова трохи звернула в його бік, тоді він накинувся на мене з кулаками, почав бити. Я впала на землю, не чекаючи подібного жаху. Замість того, щоб вибачитись, він став ще зухвалішим.
Спасибі голові сільської ради, яка додзвонилася до дільничного. Дільнична мені передзвонила, я їй розповіла суть моєї проблеми і попросила не відкривати кримінальну справу, а приїхати розібратись на місці. Все ж таки сусід, може, отямиться?! Представниця правоохоронної системи пообіцяла, що обов’язково приїде. Я чекали три дні, але так ніхто і не приїхав. А сусід тільки ходить і сміється, що буде так, як він хоче. Я тільки не розумію, навіщо тоді такі дільничні, які не можуть прийти людині на допомогу? Чи для цього потрібно, щоб сталося лихо? Так склалося життя, що мені не доводилося звертатися до органів поліції і я не знаю, як вони повинні реагувати на такі ситуації, але потрібно проявляти якусь людяність.
Скажу і таке: пенсіонера, про якого йде мова, ми вибрали депутатом, думаючи, що така людина буде охороняти наш спокій і життя, а виявилося все навпаки. І що це за депутат-чоловік, який з кулаками кидається на жінку? Я до цих пір не можу відійти від фізичного і морального болю.
З повагою – я.
P.S.З етичних міркувань прізвищ не називаю, бо соромно, що в такому віці на мене кидаються битися.
Дуже прошу надрукувати цю сповідь, оскільки впевнена, що з описаним
явищем треба боротися”.
„Я живу в гарному селі на тихій спокійній вулиці. Але так сталося, що років чотири тому на ній поселився новий сусід, житель нашого села, пенсіонер, колишній працівник міліції. І все спочатку було добре, але потім почалися непорозуміння. Спочатку йому не сподобалися сусіди із одного боку: то не там причіп стоїть, то не з того боку сіно завозять, то звідки вони його беруть...
А тепер він перекинув свою увагу на мене. Таке тепер життя в селі, що роботи немає, доводиться якось виживати із підсобного господарства. Тому і ми тримаємо худобу, яку потрібно випасати, а пройти треба повз садибу нашого сусіда. Нікому не подобається, як корови гадять попід дворами, тому сусід виходить на вулицю, бере палку і слідкує, щоб корови йшли по іншому боці вулиці. З кожним днем він стає все агресивнішим. Якщо корова хоч на півметра зайде на асфальт (до речі, це загальна дорога, не під його парканом), то він бере палицю і лупцює її щосили. Це ж наші годувальниці і при битті можуть скинути телят (зараз вони всі тільні). При спробі йому щось сказати, він кидається з кулаками битися. Так сталося, що зранку я виганяла худобу і корова трохи звернула в його бік, тоді він накинувся на мене з кулаками, почав бити. Я впала на землю, не чекаючи подібного жаху. Замість того, щоб вибачитись, він став ще зухвалішим.
Спасибі голові сільської ради, яка додзвонилася до дільничного. Дільнична мені передзвонила, я їй розповіла суть моєї проблеми і попросила не відкривати кримінальну справу, а приїхати розібратись на місці. Все ж таки сусід, може, отямиться?! Представниця правоохоронної системи пообіцяла, що обов’язково приїде. Я чекали три дні, але так ніхто і не приїхав. А сусід тільки ходить і сміється, що буде так, як він хоче. Я тільки не розумію, навіщо тоді такі дільничні, які не можуть прийти людині на допомогу? Чи для цього потрібно, щоб сталося лихо? Так склалося життя, що мені не доводилося звертатися до органів поліції і я не знаю, як вони повинні реагувати на такі ситуації, але потрібно проявляти якусь людяність.
Скажу і таке: пенсіонера, про якого йде мова, ми вибрали депутатом, думаючи, що така людина буде охороняти наш спокій і життя, а виявилося все навпаки. І що це за депутат-чоловік, який з кулаками кидається на жінку? Я до цих пір не можу відійти від фізичного і морального болю.
З повагою – я.
P.S.З етичних міркувань прізвищ не називаю, бо соромно, що в такому віці на мене кидаються битися.
Дуже прошу надрукувати цю сповідь, оскільки впевнена, що з описаним
явищем треба боротися”.
Комментариев нет:
Отправить комментарий