Дивлячись на цих двох сестер – Наталію Рябець і Валентину Дубину, з певним літературним перебільшенням і маленькою патетикою, ще й сміливо можна сказати: «Це такі, як вони, є типовим образом сучасної української глибинки, обличчям простої селянки, апробованої та визнаної світом».
Молоді, в усьому дружні, завдячуючи сімейній злагодженості, вмінню шанувати рідну землю й увесь родовід, вони зуміли стати оберегом одна одної, своїх батьків і дідів.
Ви тільки уявіть: Наталія Василівна проживає у будинку, де, окрім неї, чоловіка, донечки і синочка, ще мешкають мати з батьком та дід із бабою – аж вісім людей! Різних за віком, поглядами, уподобаннями, але таких однакових у своїй любові до життя, маленької Гути-Студенецької, де і ліс, і річечка – все як на долоні. На долоні й буття ще двох сестер – Валентини й Тетяни, що також нікуди із Гути не виїхали, ні на що більш привабливе її не проміняли.
Доля Валентини – непроста, але чиста, як білий рушник. Взяла вона на виховання у свою прийомну сім’ю хлопчика, а потім, після першого невдалого шлюбу, зустріла свою половинку Ігоря, народивши ще двох діточок. Тож вже вп’ятьох господарюють із двома коровами, купою іншої живності, величеньким городом. На паї за землю беруть зерно і гроші, тож годувати велику рогату худобу і птицю є чим. Те саме і про Наталію й Тетяну можна сказати. Повно у них всього у дворі!
Особливо у Наталії, де аж вісім характерів, вісім пар очей!
- А як же коло печі? Коли плити хазяєчки уживаються? - запитала, не ховаючи допитливий погляд. У відповідь отримала легку посмішку, щиру таку.
- Ще й як уживаємося, - мовила жіночка. Навпаки, і радимося разом, і підказуємо одна одній, щось придумуємо! Печемо пироги і млинці, варимо запашний борщ і гарбузову кашу, словом, все, чого душа бажає. Можемо й підспівувати, свята сімейні влаштовувати. А чого нам сперечатися?
І справді: чого? А роки тим часом спливають, немов сніг за водою. Усе міняється, усе набуває інших відтінків. Незмінними ж у цих роботящих, щирих людей залишається той великий пріоритет, збагнути який може не кожен зі смертних: родина, сім’я, згуртованість. Що там казати: навіть хати цих гутостуденецьких сімей розташовані поруч, так, що видно, хто перший вранці вийшов на ганок, у кого вже сніг взимку біля хвіртки розкиданий, чи влітку корови на пасовище першими вигнані…
До речі, всі наші герої – шанувальники районки, а батькам поталанило ще й приз у новорічну лотерею виграти. На Старий Новий рік покладуть у щойно отриманий талісман – іграшкову поробку свої найзначиміші бажання, нікого не залишаючи поза увагою, без жодних розбіжностей у потоці позитивних емоцій. І щедруватимуть, і щастя-долі усім бажатимуть!
Олена КОМПАНЕЦЬ, фото автора
Комментариев нет:
Отправить комментарий