Цьогорічне вручення головної інтриги всієї новорічної акції було дещо несхожим на попередні. Ясна річ, цією інтригою було поросятко… Саме про нього мріяв чи не кожний передплатник «Променя». Бо ж тільки й чути доводилося: «От якби мені виграти хрюшу!» А Ніна Михайлівна Семак, мешканка ІІ-го провулку Залізничного, що у Сновську, про подібний трофей навіть і не думала, і гадки не мала його здобути.
Квитанцію на розіграш забрала сусідка, котра – чи жартома, чи всерйоз – промовила: «Ось побачиш, Ніно, буде тобі свинка!» Наче у воду дивилася, бо якраз гарнючу, білу свинку і привіз Ніні Михайлівні головний наш спонсор, добрий друг і надійний помічник газети, директор ПСП ім.Ватутіна Володимир Жолобецький. Сам знайшов адресу, сам вручив майже пудовий приз, якого в мішку ледь втримати вдавалося. Схоже, що дуже свинка поспішала до хлівця нової господині. А у тому, що Ніна Михайлівна господиня на славу, сумніватися не доводилося. І в хаті, і у дворі у неї – як у віночку. Раніше, коли жила у Старій Рудні, на фермі трудилася, була і завідуючою, і обліковцем, і за телятками доглядала. Словом, до нового хазяйства нашій героїні не звикати, яким чином із ним обходитися – відомо…
Знає, як годувати, няньчитися з маленьким не з теорії, а з практики. А коли виросте, на свіжину обіцяла запросити. Хоча й інші також колись щось подібне промовляли. Знайте, друзі, ми жодного ще разу підсмаженого м’ясця із сальцем і не покуштували…
Олена КОМПАНЕЦЬ, фото автора
Квитанцію на розіграш забрала сусідка, котра – чи жартома, чи всерйоз – промовила: «Ось побачиш, Ніно, буде тобі свинка!» Наче у воду дивилася, бо якраз гарнючу, білу свинку і привіз Ніні Михайлівні головний наш спонсор, добрий друг і надійний помічник газети, директор ПСП ім.Ватутіна Володимир Жолобецький. Сам знайшов адресу, сам вручив майже пудовий приз, якого в мішку ледь втримати вдавалося. Схоже, що дуже свинка поспішала до хлівця нової господині. А у тому, що Ніна Михайлівна господиня на славу, сумніватися не доводилося. І в хаті, і у дворі у неї – як у віночку. Раніше, коли жила у Старій Рудні, на фермі трудилася, була і завідуючою, і обліковцем, і за телятками доглядала. Словом, до нового хазяйства нашій героїні не звикати, яким чином із ним обходитися – відомо…
Знає, як годувати, няньчитися з маленьким не з теорії, а з практики. А коли виросте, на свіжину обіцяла запросити. Хоча й інші також колись щось подібне промовляли. Знайте, друзі, ми жодного ще разу підсмаженого м’ясця із сальцем і не покуштували…
Олена КОМПАНЕЦЬ, фото автора
Комментариев нет:
Отправить комментарий