Любов Іллівна Омеляненко у Сновську аж із 1950 року. Увесь цей час, як бджілочка-трудівничка, у вирі подій нашого району, який став для неї рідним.
Нелегкими, а навіть крутими стежками ішла Любов Іллівна по життю. Зовсім маленькою відчула на собі фашистське гетто, знущання і сльози, потім, підростаючи, тяжкі повоєнні розбудовчі роки, далі – переїзди. Та отча земля, а згодом і наше небо, кришталеві джерела культурних надбань краю, ніжне проміння людських взаємин надавали і продовжують надавати цій красивій жінці снагу, надихають на нові радісні миті, навіть роки продовжують. Виходить у неї й онкологію перемагати, і смачні страви виготовляти, квітами займатися, порядок ідеальний у господі тримати!
Дві донечки Любові Іллівни живуть неподалік, у нашому місті. Регулярно приходять до матусі у гості, згадують, слухають розповіді, переглядають фото. Свіженькі і ті, де колись вона у костюмах, гримі грала в драмгуртках, співала і виступала на сцені будинку культури.
Тож нехай і надалі продовжується це нев’януче творче довголіття, а Господь не забуває опікуватися і обдаровувати пані Любов ласкою.
Олена КОМПАНЕЦЬ, фото автора
Комментариев нет:
Отправить комментарий