У мальовничих Рогізках нашої Сновщини живе людина з великої літери Іван Олексійович Стасенко.
Вчитель, історик, краєзнавець і просто гарний, спокійний, врівноважений, завжди усміхнений чоловік з дуже романтичною душею. Не одне покоління з навколишніх сіл пам’ятає Івана Олексійовича зі шкільних років. Й чи не у кожного є своя кумедна, цікава, запам’ятовуюча шкільна історія, пов’язана з цим вчителем. Жодна зустріч з однокласниками не проходить без згадки про Івана Олексійовича.
Родом наш вчитель із Рогізок, своє життя присвятив школі, займався історичною, науково-дослідницькою роботою і дотепер, нескорений віком, щодня крокує до шкільного подвір’я, щоб нести історію в нові дитячі серця. Незважаючи на сучасне життя, Іван Олексійович намагається виховати гідне покоління, патріотів землі.
Остання подія, що змусила мене написати цю розповідь, сталась буквально на Різдво. Вийшла з друку книжка Івана Олексійовича «Лосева Слобода: минувшина і сьогодення». Я сама родом з Лосевої Слободи. Це дуже маленьке село, в якому за моєї пам’яті ніколи не було сільради і навіть на дорожньому вказівнику написано «Нові Млини». Здавалося, що ніхто не знає про моє село. І, чудо! Виходить ціла книжка, в якій пишеться про мене, моїх батьків, дідів, друзів, родичів, односельців. Дізналася про неї ще з місяць тому, але до рук мені вона потрапила на Різдво, коли гостювала у батьків.
Зібралися в хаті у діда з бабою діти, онуки, зайшли колядувати сусід і дядько, читали, обговорювали кожну подію, молоді з чогось сміялись, чомусь дивувались, старіші доповнювали своїми спогадами. Здавалось би, сучасні діти, розбещені гаджетами, не звернуть уваги на якусь книжку, але спогади, історія взяли верх. Ніхто не був байдужим до книжки, хіба що наша маленька Катруся, яка ще не знає ні Івана Олексійовича, ні всіх тих історій, що він описував.
На жаль, купити кілька примірників і подарувати родичам, знайомим не пощастило (мабуть, через малий тираж), але цю одну ми постараємось передати одне одному, перечитати, пам’ятати і берегти її як святу реліквію своєї малої батьківщини. Пишаємось, що поряд з нами живе людина, не байдужа до історії свого краю, і сподіваємось, що він ще не раз здивує нас своєю працею. Подумалося: це ж завдяки цій книжці ми зросли як суспільна одиниця, маємо своє власне минуле, яку можна взяти до рук і передати нащадкам. У спадок, на згадку, як дорогоцінний скарб.
Низький уклін Вам, дорогий вчителю, й велика шана!
Світлана МАРЧЕНКО (ЩЕРБИНА)
Комментариев нет:
Отправить комментарий