«Де справедливість?» – шукає відповідь на запитання житель Єнькової Рудні

Єньковоруднянець Олександр Пинчук живе у селі, скільки себе пам’ятає, із самого народження. Непростим є те буття, бо все у труді, клопотах. Навіть тепер, коли літа потихеньку із ярмарку повертають, Олександр Олександрович на місці не сидить. Окрім  чималого хазяйства, де і корова, і свині, і птиця усяка,  обробляє й землю, й за громадський порядок дбає.

Ну не може він миритися із ситуацією, коли взимку  в селі дороги погано почищені, коли влітку калюжі на його вуличці Річній вище коліна, коли просто людей не чують. Тим паче, стареньких, хворих, кому самотужки справлятися із негодою вкрай складно.
Для подолання подібних негараздів Олександр Олександрович задіює багато механізмів, стукає не в одні двері  владних кабінетів, самотужки береться за діло. Минулої осені, приміром, взяв і завіз п’ять  причепів землі, аби  засипати  ті вибоїни на дорозі, які вже діставали «по повній програмі…» Його «копійка» ледь возила ту землю, але ж усю довгу вулицю не могла зарівняти…
Окрім  побутових проблем села, бачить ця людина й інші. Поштові, наприклад. Дістали вони його і всіх мешканців населеного пункту, оскільки «Промінь», який виходить щоп’ятниці, потрапляє в село аж через 5 днів. Із застарілою інформацією, вітаннями, що вже недоречні, оголошеннями, які запізнілими стали.
- Де справедливість? – запитав О.О. Пинчук у мене.
Що йому відповісти – не знала…
P.S.Коли готувався до друку цей матеріал, до редакції зателефонувала в.о.старости Старих Борович та Гвоздиківки Алла Шевардіна. Повідомила, що люди у селах обурені станом доставки районки. Приносять її до передплатників лише через тиждень після виходу. У Жоведі те ж саме.
Олена КОМПАНЕЦЬ, фото автора