Французькі враження українських танцюристів

Напевно, ще ніколи хореографічний колектив «Ягідки» не мав таких тривалих гастролей, як цього літа. Понад місяць наші діти перебували у Франції, де взяли участь в одинадцяти концертах. Щирі оплески тамтешньої публіки стали цілком заслуженою винагородою для юних талантів з України.

1.«Промінь» ще на початку року розповів читачам про візит до Щорса представників асоціації «Люба Лор – Україна». Гості нашого міста тоді ознайомилися з репертуаром «Ягідок» й згодом запросили цей колектив до Франції. За кордон наприкінці червня відправилися десятеро щорсівчан на чолі з наставницею С.М. Горбатович, а загалом до складу делегації увійшли представники ансамблів «Веснянка» (м.Чернігів), «Фієста» (м.Мена) і вокалісти з Прилук, Городні та Чернігова. Усі разом вони представили французькому глядачеві концертну програму, що складалася з номерів народної хореографії та пісні. 2. «Головне, що на мене справило враження у Франції, – це люди» - сказала керівник колективу «Ягідки» Світлана Горбатович. Вони на диво щирі й доступні у спілкуванні, атмосфера взаємин між ними геть позбавлена рис роздратування. Зазвичай французи – дуже проникливі за натурою, а в побуті напрочуд доброзичливі. Їхня характерна риса – дбайливе ставлення до національного спадку, власних культурних цінностей. Це відчувається скрізь. І в архітектурі (скажімо, навіть мости через річку вони намагаються будувати ніби окремі зразки мистецтва, в традиційному стилі), і в повсякденному житті. Цінують старовину. Престижним вважають житло у будинках, побудованих декілька сотень років тому, де за цей час мало що змінилося. (Простіше кажучи, давні батьківські хати там не обшивають іззовні пластмасою). Про рівень життя у Франції розповідати, напевно, не варто: він, зрозуміло, набагато вищий за наш. Чудові дороги, акуратні, ніби в казці, будиночки, суцільна чистота і всюди – «фльор» (квіти). …Даніель Бедлем з родиною та група його однодумців вже не перший рік організовують виступи юних українських танцюристів у Франції. Шукають спонсорів, домовляються з органами місцевого самоврядування різних міст про допомогу в проведенні концертів, зрештою, підбирають французькі сім‘ї, в яких могли б розміститися приїжджі. У даному випадку слово «Доброчинність» дійсно можна писати з великої літери. Даніель Бедлем посідає чільну посаду в системі органів влади східного регіону Франції, але разом з тим є простою людиною, тобто між ним та навколишніми людьми немає дистанції. Веселий за вдачею, він навіть нашу піснювивчив – «Ти ж мене підманула…». Загалом же основна місія асоціації «Люба Лор - Україна» - ознайомити французів з українським фольклором, а українців – з французькою культурою. …На наших танцюристів після приїзду до Лотарингії (це щось на кшталт Чернігівської області) чекали подекуди напружені будні. З 14 по 31 липня вони дали концерти в 11 містах, прихильна публіка щирими оплесками проводжала їх зі сцени. Бувало, що концертні зали не могли вмістити всіх охочих побачити виступ українців, тож попитом користувалися програмки з анонсом подальшого концертного туру. Звісна річ, були у дітей і екскурсії – до Парижу, на завод кришталю «Баккара» тощо. Про ці поїздки мало сказати, що вони цікаві. Вони виявилися напрочуд пізнавальними. До хорошого звикаєш швидко. І повернення додому викликало у «Ягідок» подвійні почуття. З одного боку – радість від приїзду на Батьківщину, але з іншого – смуток від розставання з новими друзями. Саме так, з друзями, бо час, проведений улітку разом, став міцним фундаментом дружби між українцями та французами. 3. …Сьогоднішні наші співрозмовники – Катерина Межевих та Олександр Олещенко, які в складі колективу «Ягідки» виступили з концертами у Франції. Автобусний переїзд з Чернігова до Франції тривав 36 годин. Європейські дороги зробили цю манрівку доволі комфортною. По прибутті дітей розселили у французьких сім‘ях. «Я мешкала в будинку, господарями якого було літнє подружжя Франсіна і Жан-П‘єр» – розповіла Катерина Межевих – «Вона за професією медсестра, а він – вихователь, працює з дітьми, що мають вади слуху та мови. Їхній старовинний будинок був зведений ще в епоху Середньовіччя. До певної міри він чимось нагадує музей, бо господарі володіють колекцією з п‘ятисот (!) кавомолок. А ще ця домівка схожа на бібліотеку, бо Франсіною зібрано безліч книжок на тему кулінарії та куховарства. Вона дуже полюбляє готувати, шукає нові, оригінальні рецепти страв. Мені подобалося разом з нею щось робити на кухні, я навіть показала, як в Україні печуть млинці. Додому ж привезла рецепт пирогів.» У свою чергу Олександр Олещенко згадує, як він разом зі своїм земляком Романом Куценком оселився на другому поверсі хати фермерів – Монік і Коко. Господар утримує чималеньке господарство – кури, свині, індики, голуби тощо. Він до того ж мисливець, має двох собак. Вони хоча й схожі на наших звичайних дворових песиків, але напрочуд розумні й вартові з них дуже хороші. ...Гостей французи годували добре, навіть дуже. Після кількох днів такого частування Олександр і Роман вирішили щоранку робити зарядку, аби не потовстішати. До речі, про харчі. Французьке печиво – просто смакота. Те ж саме можна сказати про їхній хліб – багет (особливо коли він ще теплий) – та булки. Катерина Межевих при цьому додала: «Як розповіли французи, суп вони їдять зазвичай взимку. Практично щодня споживають сир. З безлічі сортів мені сподобався Какайот – він найсмачніший. Трапеза у них може тривати до 2 годин, кожну страву вони запивають водою. Словом, своя традиція.» Французькі сім‘ї, що прийняли наших дітей, дбали і про їхнє дозвілля. Хто хотів – міг відвідати спортмайданчик, пограти у футбол. Бажаючих возили на екскурсії – оглядати музеї, парки, старовинні замки та фортеці, церкви, зокрема, відомий собор Паризької Богоматері. Під час оглядин особливо кинулося в очі почитання французами святої Жанни (Д‘Арк). Вони вважають, що Господь Бог у давнину (понад п‘ятсот років тому) через неї виявив свою волю й не допустив захоплення французької землі Англією. Цій простій селянській дівчині, натхненній словом Божим, вірили всі аристократи, військові, торговці й простолюд, а здобуті згодом перемоги над англійцями лише підтвердили правильність такого вибору. Коли ж вороги взяли Жанну в полон і стратили, спаливши живцем, вогонь не зміг знищити її серце. Фактично споглядання катами на згарищі нетлінного серця Посланниці Божої поклало початок процесу її беатифікації (визнання святою). Ще у Франції чимало пам‘ятників учасникам І-ої та ІІ-ої світових воєн. Видно, до своєї національної історії там ставляться дуже шанобливо. Речі в магазинах (той таки одяг) – якісні, а якщо потрапити на розпродаж - то ще й дешевші, ніж в Україні. Вулиці доглянуті, багато де навколо дворів – живі загорожі з підстрижених кущів. Побачити француза з цигаркою можна не так вже й часто, та й коштує пачка «нікотину» дорого – 70-80 гривень на наші гроші. Ще слід сказати, що мобільними телефонами вони користуються не так, як українці – лише за нагальною потребою. Як не гарно у Франції, але без контакту з Вітчизною, рідними, які залишилися вдома, було б украй тужливо. Тому наші танцюристи при першій же нагоді виходили на зв‘язок: хто телефоном, хто через Інтернет електронною поштою, а хто через Скайп. Довелося українцям побувати і в Парижі. Якщо чесно, то це місто порівняно з іншими помітно брудне. Негри продають сувеніри й завзято торгуються. З Ейфелевої вежі відкривається шикарний краєвид французької столиці. Також наші діти весело провели час у сучасному парку атракціонів «Алігатор», оглянули Лувр та Єлисейські Поля. На концертах українців зали були переповнені глядачами, публіка напрочуд доброзичливо реагувала на їхні виступи. Цікавість французів до українського національного спадку відверто дивувала. Катерина Межевих та Олександр Олещенко після поїздки за кордон зробили головний висновок: у спілкуванні треба бути простішими. Принаймні, французи на власному прикладі показали, що така норма поведінки точно робить життя й взаємовідносини між людьми кращими. «Ягідки» протягом свого перебування у Франції не лише відкрили для себе часточку навколишнього світу, а й засвідчили своєю майстерністю – яка творчо обдарована молодь є в Україні.

Олег МІРОШНИЧЕНКО Фото з архіву "Ягідок"