Таку світлу назву-пораду має нова творча добірка нашої поетеси-землячки Антоніни Корінь (народилася у с.Софіївка).
У передмові «Про добро, любов і дружбу» авторка зазначає: «Я писала цю книжку про і для дітей, батьків і вчителів українською та російською мовами років тридцять. До збірки ввійшли вірші, пісенні тексти, колисанки, лічилки, смішинки з дитячих вуст і казки». Власне, все створене згуртувалося у чотири розділи. «Котиться писанка» - це сучасні веснянки, колідки, щедрівки й вірші про улюблені свята. До другого розділу – «Школяда» вмішено віршики про дітей: веселих, дотепних, пустотливих, яких батьки, бабусі й дідусі, граючись, непомітно вчать жити. «Жменька веселих дрібничок із сімейних скарбничок» - це продовження книжки «Веселі дрібнички із сімейної скарбнички» створеної А.М. Корінь з сином Альошею (побачила світ у 1994 році). А в останьому розділі – віршовані та прозові казочки, придумані дітьми й онуками поетеси. Оформила книжку Ю.Гумирова – талановита кіровоградська художниця, а видати її допомогли авіатори й меценати Л.Шмаєвич й Г.Кузьменко, люди знані й по-справжньому залюблені в рідну Вітчизну.
Анансоване літературно-художнє видання А.М.Корінь присвятила 20-річчю Незалежності України, вкотре привернувши нашу увагу до таких вічних і нетлінних понять, як дружба, любов між дорослими й дітьми, родинна злагода й тепло, моральність і порядність, народні звичаї і традиції, радість і гумор у спілкуванні.
Диво
Не сивий вітер колискову заспі-вав, не стигле яблучко всміхнулося з просоння, не дощ-пустунчик із-під сонця впав, - ні, то пішла Тетянка – наша доня. Застигни хоч на мить під ніжками, земля, стежки-доріжки, простеліться килимами! Хмаринко, зупинися і поглянь: хіба ж не диво - перший крок до мами?
На уроці української мови
(День знань)
Лунав дзвінок. По двоє, поодинці вірмени бігли, росіяни, українці.
А перед класом стишували крок
Почався мови української урок. Читала казку вчителька, а після спитала:
- Хто з вас знає рідну пісню?
І тут білявий хлопчик заспівав:
«Ой на горі два дубки
Та й звелися докупки.»
Принишкли всі. Притихли шум і сміх.
В одну сім‘ю з‘єднала пісня всіх.
Зоряна казка
Ніч своє намисто перед сном знімала
І якось ненавмисне нитку розірвала.
Золотиста низка небо покропила
І далеко й близько
Землю освітила.
Місто синьо-синє стало голубішать,
А іскристий іній
Все навкруг засніжив.
Плаче нічка в горі:
Не зібрать намисто!
- Досі й сяють зорі
Людям променисті.
Міс красуня
Спитала донечку її красуня-ненька,
Хто в них у класі дівчинка гарненька.
- Ой мамо, є у нас близнючок двійко,
Але ж вони навчаються на двійки…
Красива і моя подружка Алла,
От, жаль, волосся в неї дуже мало!
Негарна Юля в нас, зате складає вірші.
Тож, мабуть, мамо, я – найкрасивіша!
І очі гарні й гарно звати – Настя!
Ще маю дві коси і вчуся на «12»!
Підготувала
Олена КОМПАНЕЦЬ
У передмові «Про добро, любов і дружбу» авторка зазначає: «Я писала цю книжку про і для дітей, батьків і вчителів українською та російською мовами років тридцять. До збірки ввійшли вірші, пісенні тексти, колисанки, лічилки, смішинки з дитячих вуст і казки». Власне, все створене згуртувалося у чотири розділи. «Котиться писанка» - це сучасні веснянки, колідки, щедрівки й вірші про улюблені свята. До другого розділу – «Школяда» вмішено віршики про дітей: веселих, дотепних, пустотливих, яких батьки, бабусі й дідусі, граючись, непомітно вчать жити. «Жменька веселих дрібничок із сімейних скарбничок» - це продовження книжки «Веселі дрібнички із сімейної скарбнички» створеної А.М. Корінь з сином Альошею (побачила світ у 1994 році). А в останьому розділі – віршовані та прозові казочки, придумані дітьми й онуками поетеси. Оформила книжку Ю.Гумирова – талановита кіровоградська художниця, а видати її допомогли авіатори й меценати Л.Шмаєвич й Г.Кузьменко, люди знані й по-справжньому залюблені в рідну Вітчизну.
Анансоване літературно-художнє видання А.М.Корінь присвятила 20-річчю Незалежності України, вкотре привернувши нашу увагу до таких вічних і нетлінних понять, як дружба, любов між дорослими й дітьми, родинна злагода й тепло, моральність і порядність, народні звичаї і традиції, радість і гумор у спілкуванні.
Диво
Не сивий вітер колискову заспі-вав, не стигле яблучко всміхнулося з просоння, не дощ-пустунчик із-під сонця впав, - ні, то пішла Тетянка – наша доня. Застигни хоч на мить під ніжками, земля, стежки-доріжки, простеліться килимами! Хмаринко, зупинися і поглянь: хіба ж не диво - перший крок до мами?
На уроці української мови
(День знань)
Лунав дзвінок. По двоє, поодинці вірмени бігли, росіяни, українці.
А перед класом стишували крок
Почався мови української урок. Читала казку вчителька, а після спитала:
- Хто з вас знає рідну пісню?
І тут білявий хлопчик заспівав:
«Ой на горі два дубки
Та й звелися докупки.»
Принишкли всі. Притихли шум і сміх.
В одну сім‘ю з‘єднала пісня всіх.
Зоряна казка
Ніч своє намисто перед сном знімала
І якось ненавмисне нитку розірвала.
Золотиста низка небо покропила
І далеко й близько
Землю освітила.
Місто синьо-синє стало голубішать,
А іскристий іній
Все навкруг засніжив.
Плаче нічка в горі:
Не зібрать намисто!
- Досі й сяють зорі
Людям променисті.
Міс красуня
Спитала донечку її красуня-ненька,
Хто в них у класі дівчинка гарненька.
- Ой мамо, є у нас близнючок двійко,
Але ж вони навчаються на двійки…
Красива і моя подружка Алла,
От, жаль, волосся в неї дуже мало!
Негарна Юля в нас, зате складає вірші.
Тож, мабуть, мамо, я – найкрасивіша!
І очі гарні й гарно звати – Настя!
Ще маю дві коси і вчуся на «12»!
Підготувала
Олена КОМПАНЕЦЬ
Комментариев нет:
Отправить комментарий