Територія Щорського лісництва – це майже п‘ять з половиною тисяч гектарів лісу в межах нашого, а також Городнянського і Корюківського районів. Про роботу цього підприємства «Променю» розповів лісничий В.М.Тищенко.
У межах лісництва переважає сосна (як, зрештою, і по всій Щорсівщині).
Її середній вік – від 60 до 80 років. Хоча є дерева й набагато старші. Скажімо, за даними таксації у приміському лісопарку ще ростуть сосни, яким по 114 (!) років. Також можна побачити ще старші дуби (124 роки). Під Низківкою у заказнику державного значення «Вершини», майже половину з 661 гектара території займають дуби, посаджені ще у царські часи.
Якщо вести мову про господарську діяльність, то щороку здійснюються рубки головного користування на площі 4-5 га. Санітарними рубками заготовляється близько 3000 кубометрів деревини. При цьому належна увага приділяється заходам лісовідтворення. Принагідно варто зауважити, що ліс не може стояти вічно, для дерева, як для людини, існує поняття «старості», чи то б пак – «стиглості». Для прикладу: цьогоріч рубалася семидесятирічна вільха, так близько 40% дерев були дуплястими. Причина відома – оптимальним віком для вирубки вільхових ділянок є 60 років. (для сосни – 80.)
Колектив Щорського лісництва складається з 21 працівника. Окрім безпосередньої роботи вони задіюються на виконанні деяких, так би мовити, суміжних завдань. Проведено суботники з метою прибрати сміття з приміської зони лісопарку. (Напевно, ніколи не перестанемо дивуватися здатності окремих наших земляків захаращувати усіляким непотребом ліс.) Також обладнується рекреаційний пункт, де б мешканці та гості нашого краю могли б у належних умовах відпочити на природі.
На щастя, цього року не було лісових пожеж – на противагу торішньому літу, коли, образно кажучи, лісівники ледве не жили у лісі, гасячи наслідки чиєїсь недбалості.
Загалом же ліс – це не просто дрова та пиломатеріали. Це, перш за все – природа, окраса Щорсівщини. Ну як без нього уявити рідний край? Під Займищем гніздиться рідкісний птах – чорний лелека. У сосняках біля Білих берегів можна побачити сон-траву. В районі Низківки, в урочищі «Чорнолісся», росте лісова лілея й ще чимало рослин, які більш ніде в районі не зустрічаються. А скільки таємниць і легенд приховано у народних назвах різноманітних урочищ – те ж таки «Чорнолісся» чи «Шведівщина», де, за переказом, поховані шведи. Або «Бір Гутище» - там якимось дивним чином утворився круглий котлован діаметром понад сто метрів… Все це – немов відгомін давніх казок, нерозривно пов‘язаних з життям наших предків. Предків, що любили свою лісову батьківщину.
Її середній вік – від 60 до 80 років. Хоча є дерева й набагато старші. Скажімо, за даними таксації у приміському лісопарку ще ростуть сосни, яким по 114 (!) років. Також можна побачити ще старші дуби (124 роки). Під Низківкою у заказнику державного значення «Вершини», майже половину з 661 гектара території займають дуби, посаджені ще у царські часи.
Якщо вести мову про господарську діяльність, то щороку здійснюються рубки головного користування на площі 4-5 га. Санітарними рубками заготовляється близько 3000 кубометрів деревини. При цьому належна увага приділяється заходам лісовідтворення. Принагідно варто зауважити, що ліс не може стояти вічно, для дерева, як для людини, існує поняття «старості», чи то б пак – «стиглості». Для прикладу: цьогоріч рубалася семидесятирічна вільха, так близько 40% дерев були дуплястими. Причина відома – оптимальним віком для вирубки вільхових ділянок є 60 років. (для сосни – 80.)
Колектив Щорського лісництва складається з 21 працівника. Окрім безпосередньої роботи вони задіюються на виконанні деяких, так би мовити, суміжних завдань. Проведено суботники з метою прибрати сміття з приміської зони лісопарку. (Напевно, ніколи не перестанемо дивуватися здатності окремих наших земляків захаращувати усіляким непотребом ліс.) Також обладнується рекреаційний пункт, де б мешканці та гості нашого краю могли б у належних умовах відпочити на природі.
На щастя, цього року не було лісових пожеж – на противагу торішньому літу, коли, образно кажучи, лісівники ледве не жили у лісі, гасячи наслідки чиєїсь недбалості.
Загалом же ліс – це не просто дрова та пиломатеріали. Це, перш за все – природа, окраса Щорсівщини. Ну як без нього уявити рідний край? Під Займищем гніздиться рідкісний птах – чорний лелека. У сосняках біля Білих берегів можна побачити сон-траву. В районі Низківки, в урочищі «Чорнолісся», росте лісова лілея й ще чимало рослин, які більш ніде в районі не зустрічаються. А скільки таємниць і легенд приховано у народних назвах різноманітних урочищ – те ж таки «Чорнолісся» чи «Шведівщина», де, за переказом, поховані шведи. Або «Бір Гутище» - там якимось дивним чином утворився круглий котлован діаметром понад сто метрів… Все це – немов відгомін давніх казок, нерозривно пов‘язаних з життям наших предків. Предків, що любили свою лісову батьківщину.
Комментариев нет:
Отправить комментарий