Практично всі характеристики, що стосувалися пожежника ПДПЧ-18 м.Щорс В.М.Киянова починалися з «най»: найдосвідченіший, найпрофесійніший, найоптимістичніший, найбільше (майже 28 років) працює вогнеборцем, найдовше (13 років) був начальником пожежної частини. Напередодні свята Василь Михайлович був нагороджений Почесною грамотою МНС України.
Особисто від себе я додала б Василю Михайловичу ще багато захоплених слів. Бо завжди залишатимусь вдячною йому і його колегам за оперативність і професійність на гасінні пожежі. Але похвал на адресу цієї людини і так вистачає. Дарма, що працює Михайлович не за для слави і Почесних грамот. Просто любить свою роботу. Розказує: працював на ліквідації наймасштабніших (коли горіли магазин «Техніка» та меблева фабрика), і на ліквідації емоційно найважчих пожеж (коли у вогні гинули діти). Не один раз сам отримував опіки, ризикував, але завжди залишався в строю. І сьогодні він – за приклад молодим. Не лише в тому, як працювати – як вирішувати проблеми. Їх вистачає. На роботі – це нехватка пожежної техніки (та, що є, вже чесно відпрацювала свій ресурс), спорядження. Але біда про те не питає. І виконувати свої обов‘язки доводиться за будь-яких обставин. Незважаючи на небезпеку. Як і належить справжнім чоловікам.
Син Василя Киянова – Михайло – теж працює у пожежній частині. З 2005 року. Батько для нього – найперший наставник. Колеги також постійно звертаються до Василя Михайловича – за порадою, підтримкою. «Він у нас - професор по пожежній частині, - говорить начальник ПДПЧ-18 Р.М.Силенко. – І по будівельній, і по життєвій…»
З дружиною – Надією Михайлівною (медиком за освітою) – в горі і радості з 1977 року. Крім сина, у них ще дочка. І троє онуків.
- Є все, що потрібно для щастя, - посміхається Василь Михайлович.
Посмішка у нього щира і відкрита. Така буває тільки в незлобливих, незаздрісних людей, які не можуть бути байдужими до чужого горя.
Марія ІСАЧЕНКО
Комментариев нет:
Отправить комментарий