Відразу слід зауважити, що винесене в заголовок словосполучення не стосується нашого Коржівського базару. На жаль. Усі – покупці, продавці, ринкова адміністрація, місцева влада – добре усвідомлюють: його нинішній стан вже не відповідає вимогам часу й ситуація вимагає змін. Але…
Сьогодні ми пропонуємо читачам ознайомитись з думками керівника коопзаготпрому райспоживспілки Д.І.Орди стосовно минулого, сучасності й майбутнього ринку в Щорсі.
Старожили пам‘ятають, як після війни на місці теперішнього базару в Щорсі торгували худобою. А вже у другій половині 50-х років там відкрили колгоспний ринок. З часом торгова територія набирала більш-менш нормального вигляду: будувалися нові ряди, у 1970 році було здано в експлуатацію м‘ясний павільйон. Наприкінці радянської епохи сталися зміни в статусі базару: його передали до системи споживчої кооперації. Економічні реалії останніх двох десятиліть перетворили перетворили ринок на міце роботи для чималенької армії приватних підприємців. На їхньому фоні колишні торговці – бабусі з гарбузовим насінням або селяни з банками молока – перетворилися на таку собі картину з далекого минулого.
Отже, нині, за словами Дмитра Орди Коржівський базар має статус підприємства райспоживспілки й розкинувся на площі майже в один гектар. Біля входу на ринок деякі громадяни регулярно торгують, але ця діяльність досі так і не унормована офіційно. Базарна територія розрахована на 700 стандартних торгових місць, однак використання її сягає 70% у вихідні дні й удвічі менше у дні буденні. Ринкові послуги є основним джерелом надходжень до каси підприємства. Щоправда, цих грошей вистачає хіба на те, аби звести кінці з кінцями. Фактично кошти йдуть на виплату зарплати працівникам і підтримання об‘єктів у робочому стані. Про якесь нове будівництво чи грунтовний ремонт можна хіба мріяти. Цьогоріч оновили два навіси – бо вони б упали взимку, торік ремонтували м‘ясний павільйон. Звісно, є ідея провести реконструкцію ринку – подбати про систему водовідведення, (щоб по калюжах не ходили люди), облаштувати сучасні однотипні торгові ряди, бо теперішній «шанхай» не витримує жодної критики. Привести ринкову площу у відповідність з протипожежними вимогами. Однак для всього цього потрібні значні капіталовкладення. Лише проектно-кошторисна документація може обійтися не в одну сотню тисяч гривень. Існує варіант, коли гроші на все виділять на засадах співфінансування місцева влада, споживча кооперація та підприємці що працюють на ринку. Витрати бізнесменів-учасників проекту можна буде компенсувати згодом: вони певний час не сплачуватимуть за послуги ринку. На жаль, торговці не підтримують таку ідею. Та й взагалі, відносини між ними та адміністрацією базару не завжди позначені конструктивом. Не є рідкістю суперечки з приводу якості послуг і платні за них.
Схоже, багато хто просто хоче залишити все як є. Але ж тоді покращення стану справ точно не буде, хіба ворота і паркан вдасться пофарбувати. Та й то – у кращому випадку. Ось лише вічно так тривати не зможе. Не секрет, Коржівським базаром цікавляться чужі комерсанти. Якщо хоча б припустити, що цей об‘єкт потрапить до приватних рук, то з одного боку, новий господар швидко наведе там порядок, проте чи викличе подібний підхід задоволення у торговців – питання відкрите…
P.S. У сусідніх районах – Городнянському та Корюківському – теж є кооперативні ринки. Справи там дещо різняться від тих, які маємо у Щорсі. Корюківка помітно програє нам за обсягом торгівлі, натомість Городня явно випереджає. (Кажуть, городнянцям щастить, бо до них приїжджають як покупці з Білорусії та Росії, так і продавці з інших районів.) Хоча стан і організація їхніх базарів приблизно відповідає ситуації у Щорсі. Схоже, ця сфера має однакові для всіх проблеми.
Олег МІРОШНИЧЕНКО
Сьогодні ми пропонуємо читачам ознайомитись з думками керівника коопзаготпрому райспоживспілки Д.І.Орди стосовно минулого, сучасності й майбутнього ринку в Щорсі.
Старожили пам‘ятають, як після війни на місці теперішнього базару в Щорсі торгували худобою. А вже у другій половині 50-х років там відкрили колгоспний ринок. З часом торгова територія набирала більш-менш нормального вигляду: будувалися нові ряди, у 1970 році було здано в експлуатацію м‘ясний павільйон. Наприкінці радянської епохи сталися зміни в статусі базару: його передали до системи споживчої кооперації. Економічні реалії останніх двох десятиліть перетворили перетворили ринок на міце роботи для чималенької армії приватних підприємців. На їхньому фоні колишні торговці – бабусі з гарбузовим насінням або селяни з банками молока – перетворилися на таку собі картину з далекого минулого.
Отже, нині, за словами Дмитра Орди Коржівський базар має статус підприємства райспоживспілки й розкинувся на площі майже в один гектар. Біля входу на ринок деякі громадяни регулярно торгують, але ця діяльність досі так і не унормована офіційно. Базарна територія розрахована на 700 стандартних торгових місць, однак використання її сягає 70% у вихідні дні й удвічі менше у дні буденні. Ринкові послуги є основним джерелом надходжень до каси підприємства. Щоправда, цих грошей вистачає хіба на те, аби звести кінці з кінцями. Фактично кошти йдуть на виплату зарплати працівникам і підтримання об‘єктів у робочому стані. Про якесь нове будівництво чи грунтовний ремонт можна хіба мріяти. Цьогоріч оновили два навіси – бо вони б упали взимку, торік ремонтували м‘ясний павільйон. Звісно, є ідея провести реконструкцію ринку – подбати про систему водовідведення, (щоб по калюжах не ходили люди), облаштувати сучасні однотипні торгові ряди, бо теперішній «шанхай» не витримує жодної критики. Привести ринкову площу у відповідність з протипожежними вимогами. Однак для всього цього потрібні значні капіталовкладення. Лише проектно-кошторисна документація може обійтися не в одну сотню тисяч гривень. Існує варіант, коли гроші на все виділять на засадах співфінансування місцева влада, споживча кооперація та підприємці що працюють на ринку. Витрати бізнесменів-учасників проекту можна буде компенсувати згодом: вони певний час не сплачуватимуть за послуги ринку. На жаль, торговці не підтримують таку ідею. Та й взагалі, відносини між ними та адміністрацією базару не завжди позначені конструктивом. Не є рідкістю суперечки з приводу якості послуг і платні за них.
Схоже, багато хто просто хоче залишити все як є. Але ж тоді покращення стану справ точно не буде, хіба ворота і паркан вдасться пофарбувати. Та й то – у кращому випадку. Ось лише вічно так тривати не зможе. Не секрет, Коржівським базаром цікавляться чужі комерсанти. Якщо хоча б припустити, що цей об‘єкт потрапить до приватних рук, то з одного боку, новий господар швидко наведе там порядок, проте чи викличе подібний підхід задоволення у торговців – питання відкрите…
P.S. У сусідніх районах – Городнянському та Корюківському – теж є кооперативні ринки. Справи там дещо різняться від тих, які маємо у Щорсі. Корюківка помітно програє нам за обсягом торгівлі, натомість Городня явно випереджає. (Кажуть, городнянцям щастить, бо до них приїжджають як покупці з Білорусії та Росії, так і продавці з інших районів.) Хоча стан і організація їхніх базарів приблизно відповідає ситуації у Щорсі. Схоже, ця сфера має однакові для всіх проблеми.
Олег МІРОШНИЧЕНКО
Комментариев нет:
Отправить комментарий