Тетяна Збіренко, що мешкає по вулиці Свердлова, розповіла: «Десь під вечір мене покликала сусідка, пенсіонерка Галина Вороніна. Каже – оце мій собака все гавка і гавка на старезну ялину, що росте у дворі. Згодом роздивилися, а там поміж гілок тріпоче крилами якийсь птах. Сусідська молодиця Олена підставила до дерева драбину, піднялася на п’ятиметрову висоту і зняла його. Хижий дзьоб, люті жовті очі й величезні пазури пернатого гостя викликали певний острах у присутніх. Хоча поводився він спокійно, лише тяжко дихав і час від часу голосно скрикував. (Що цікаво: на його лапах були шкіряні ремінці, якими він і зачепився за ялинову гілку. Схоже, хтось свого часу намагався приручити птаха і пристосувати до ловецтва, як-то кажуть – виносити). Мої сусіди спочатку подумали, що це шуліка й запропонували його прибити, зрештою, в кожному дворі у нас – кури, але я заперечила, бо насправді шуліка не такий. Знаю точно, бо років з десять тому держаком мітли вбила одного підступного злодія, котрий схопив на моєму дворі курча... Забраного птаха я посадила вдома до кролячої клітки. Поставила води. На ранок він помітно ожив. Запропонувала йому спочатку хліба – не взяв. Коли ж витяла з холодильника шматочок м’яса, то від такого частування не відмовився. Звісна річ, довго утримувати його в себе я не могла, тому й звернулася до райради УТМР. А на згадку про цю історію у нас залишаться фотографії, де біля хижака – моя донька Аня».
Наостанок варто навести коментар голови райради УТМР М.О. Мурахи. За його словами, це – яструб великий, у науковій літературі згадуваний як Accipiter gentiles (лат.). Птах порівняно молодий, бо ще не змінив брунатне забарвлення на металево-сіре. У природі він харчується переважно пернатою здобиччю. Є приклади успішного застосування яструба в ловецтві, але все ж він поступається за своїми якостями таким традиційним видам як соколи. Доречним буде у зв’язку з цим навести стару приказку: «Полювання псове - для панів, а соколине – для царів».
Можливо, відродження соколярства має перспективу, але для цього мисливцю потрібні не лише бажання та знання, а й чималий досвід у спілкуванні з природою.
Олег
МІРОШНИЧЕНКО
Фото автора
Комментариев нет:
Отправить комментарий