Свій виробник

Андрій Симан – один з найкращих робітників птахопідприємства.

Вітчизняна галузь птахівництво нині переживає доволі непрості часи. З одного боку – з`являється все більше передумов для розвитку (поступово відкривається європейський та інші ринки для реалізації української продукції), але з іншого – триває певна монополізація (коли основна кількість підприємств зосереджується під контролем вузького кола багатіїв). Як за таких умов встояти невеличким господарствам на кшталт «МК-Добробут» зі Щорса?

Великі корпорації, що займаються вирощуванням курей, здатні різними методами знизити собівартість свого виробництва. До того ж деякі з них вдаються до застосування вельми специфічних технологій. Скажімо, аби жовток у яйці набув жовтогарячого відтінку (це зазвичай подобається покупцям) – курям у корм додають своєрідні фарбники. А щоб бройлери росли швидше – над ними можуть «почаклувати» спеціалісти дієтологи. І дуже важливий момент – доступ окремих компаній до дешевих кредитних ресурсів. Це дає їм змогу швидше осучаснити свою виробничу діяльність. Разом з тим монополісти здатні фактично демпінгувати на ринку, тимчасово знижуючи відпускні ціни на яйця та м`ясо. Розрахунок простий: за таких умов дрібні птахофабрики повинні потонути в морі агресивної конкуренції. А вже тоді й вартість можна піднімати до небес… Однак попри такі економічні реалії ряду невеликих підприємств вдається вистояти.
В.В.Пилипенко працює на ТОВ «МК-Добробут» вже далеко не перший рік, тож ринкову кон`юктуру в галузі добре знає. І перше, про що вона згадує: будь-яка справа потребує фінансових вкладень. Для запуску виробництва без інвестування певної суми коштів не обійтися. Проте нині взяти кредит – проблема. Банки охоче дають позику в агросекторі хіба під заставу нової сільгосптехніки або прибуткової нерухомості… Та й то – під 22% на рік. Щоб проілюструвати ситуацію на конкретному пркиладі, варто розповісти про такий факт. Наразі птахопідприємству потрібен повноцінний забійний цех. Це дало б можливість суттєво збільшити поголів`я бройлерів і торгувати м`ясом. Виробництво і кількість зайнятих на них працівників зростало б. Але… Потрібні інвестиції близько півтора мільйона гривень. І де їх узяти? Тобто задумка й перспективи існують, але брак фінансування все пригальмовує.
Останнім часом (до весни нинішнього року) наші птахівники співпрацювали з партнерами з Березного, відбулося певне перепрофілюванння – з вирощування курей-несучок на бройлерів. Також було продано населенню протягом квітня-травня близько восьмидесяти тисяч бройлерного молодняка. І це при тому, що ця птиця дуже вимоглива у процесі вирощування, особливо – стосовно годування. (Потрібні спеціальні корми.) Хоча радує результат: якість отриманого м`яса доволі хороша. Наразі ж «МК-Добробут» має 50 тисяч голів курки «на яйце» німецької високопродуктивної породи «Роман Браун Лайт», яка вже пройшла вакцинацію і готова, зокрема, до продажу місцевим мешканцям. До речі, підприємство навесні взяло участь у спеціалізованому ярмарку, котрий відбувся в Чернігові, де отримало офіційну подяку від міськради. А якість його продукції перш за все оцінив покупець, розкупивши увесь виставлений товар. Поза тим підприємство живе звичайним життям. Триває поступовий ремонт пташників (міняли покрівлю), як і торік закладені грядки гарбузів, утримуються свині, є вже і телята породи м`ясного напрямку. Головне ж – що збереглася місцева марка птаховиробників. І хай вона невеличка, але довела свою здатність вистояти у складних умовах.
Олег МІРОШНИЧЕНКО
Фото автора