Принцип, за яким працює директор районного ДП «Щорсрайагролісгосп» Володимир Приходько, звучить так: «Не треба допомагати, але й не треба заважати працювати». Він може собі це дозволити: підприємство, яке очолює, успішне і самодостатнє.
Взяти хоча б останні показники: ще в серпні плани 9 місяців були виконані на 112 процентів. (За планом протягом січня – вересня мали забезпечити виробництво товарної продукції на 2 млн. 972 тис. грн., а за 8 неповних місяців мали 3 млн. 336 тисяч).
Стосовно головного показника – посадки лісу – картина така: на 97 гектарах (на території району) висаджено 606,9 тис. саджанців сосни, 51,4 тис. – берези, 20,7 тис. – дуба. На 4 гектарах висаджено ялинки – спеціально до Новоріччя.
(До речі, сам директор ніколи не ставить у домі «живих» ялинок – тільки штучні). Каже: вироблена роками звичка берегти зелені насадження. І ростити: в семи лісових розсадниках площею 0,35 га щорічно вирощують близько 800 тис. саджанців. (Більше, ніж інші підприємства об’єднання). Є розсадник навіть на території лісгоспу – в кінці виробничої території. (Саме на його фоні на фото (зліва направо - лісники Андрій Атрощенко, Микола Білогуб, майстер лісу Микола Кириченко, інженер із захисту лісу Богдан Оруджов).
Насіння для «лісової розсади» мають своє: заготовляють соснові і ялинкові шишки, жолуді. Навіть по цьому видно: хазяї. Тому і живуть небідно. Скажімо, останні 12 років купили 17 одиниць техніки загальною вартістю близько 1,5 млн. грн.
- Це нами зароблені кошти. З бюджету не взяли ні копійки, – з гордістю розповідає Володимир Володимирович. Як і про те, що його працівники можуть взяти на підприємстві безпроцентний кредит, а також отримують грошову підтримку до народження дитини, до грамот за хорошу роботу, до днів народження тощо.
У найближчих планах керівника – придбання ще однієї пожежної машини. (Це буде ЗІЛ 131-й – з трьома мостами, що забезпечують більш високу прохідність).
- Першу пожежну машину ми купили в 1993 році. Вона була також першою – серед подібних підприємств – в об’єднанні, - додає Володимир Приходько.
Тоді він після меблевої фабрики, якою з успіхом керував, знову повернувся в лісгосп. Каже:
- Бо з усією повнотою відчув, що це – моє: покликання, Боже призначення – назвіть це як завгодно, але без лісу життя буде бідним і тьмяним.
На очолюваному ним підприємстві працює близько дев’яти десятків людей. Скорочень нема. Навпаки: в нинішньому році прийняли на роботу вісьмох. Ще п’ятеро заочно навчаються в учбових закладах. Запитую, який чинник найбільше сприяв досягненню успіху.
- Думаю, те, що я постійно тримаю руку на пульсі нашого виробничого життя. А ще – думаю не тільки про власні статки.
- Ви говорили: добре, якщо не заважають працювати. Що заважає найбільше?
- Нескінченні перевірки, податки (раніше ми платили тільки за головне користування, а нині мусимо ще й за санітарні рубки), сміття в лісах. Про це навіть у свято важко забути.
- Але воно відбудеться за будь-яких обставин, чи не так?
- Звісно. У його переддень хочу побажати усім працівникам лісу здоров’я, плідної праці, здійснення планів і особистого щастя.
Марія ІСАЧЕНКО, фото автора
Комментариев нет:
Отправить комментарий