Обезлюднів, осиротів нині зазвичай гамірний і живенький хутір Слава, що між Тихоновичами й ГутоюСтуденецькою. Навіть у лютому 2022 року, коли почалася нова стадія війни, коли посусідству рухалися колони російських танків, там ще мешкало дві сім`ї трудоголиків. Люди порали городи, тримали живність, будували плани. Заїжджали провідувати рідні місця й інші колишні жителі, підтримуючи у робочому стані свої гніздечка. Тепер все це зупинилося, наче завмерло.
Одна з
корінних жительок Слави Ганна Циганок зазначила, що у складній невеселій
ситуації її тішить лише те, що ніхто зі зловмисників на хуторі не орудує, не
ламає замків, не витягує з помешкань нехитрі спожитки. Розкошують в її рідних
місцях лише вільний вітер, зарослі бур`янів, чагарники. Казала, що бачила на
городі сліди диких звірів, пориті кабанами галявини, воронячі гнізда на
деревах.
Гнітючим, за
словами Ганни Матвіївни, був і сам шлях добирання до прикордонного хутора –
невпізнанний, чужий, з ризиком потрапити під обстріл дронів. Бог її милував,
оповивши ностальгією і мріями про мир.
Комментариев нет:
Отправить комментарий