Хлопці - як на прив’язі

Не встиг поламатися трактор чи комбайн, а їх уже шукає диспетчер:
– У другій бригаді „Колос” простоює!


І мчать туди інженери-механіки на всіх порах. А я з Полею в лісочку...
А що тепер? Мобільні телефони в кожного.
... Продовжує розповідь колишній агроном колгоспу „Радянська Україна” (прізвища не називаю).
Отож телефонує моя благовірна:
– Привіт! Ти де?
– На роботі, в кабінеті. Де ж мені ще бути?
– Чому не брав слухавки, третій раз телефоную.
– Виходив до начальника.
– А що за жіночі голоси чути біля тебе?
– То... радіо...
– У мене радіо ввімкнене. Але там зараз „Мить історії”. Петро Шаповал виступає.
– Я в інтернеті увімкнув радіо „Культура”. Там артистка з художницею розповідають про залишкове фінансування галузі.
– Гляди ж! Бо я твоїй артистці-художниці лисину серед кучерів організую. Тобі також.
Оце сиджу та й думаю. Цивілізація дуже далеко зайшла. Колись про ті ж мобілки й не мріяли. А що, коли завтра-післязавтра такий телефон уже показуватиме і мене самого, і все, що навколо коїться? Тоді вже не відкараскаєшся, що то було радіо...
Я не ретроград, не противник прогресу. Цивілізація – справа добра! Але до певної межі. Бо навіщо вона, якщо через неї ніякої тобі „вольниці”?
Георгій ЛЕПНЮК