Напередодні старого Нового року ліричні душі журналістів „Променя” торкнулися подібних душ митців художньої самодіяльності РБК і далі розвинули минулорічну ідею защедрувати у людей добрих, знаних, відомих своєю щирою вдачею й милосердям. Все, що ці люди зробили і роблять в житті, освячене великою любов’ю до України, до її маленької часточки – рідної Сновщини.
Пишу ці рядки, а перед очима радісні усмішки малечі і дорослих, котрі у той святвечір перебували на лікуванні в дитячому відділенні центральної районної лікарні, теплі обійми Оксани й Павла Куценків, які у своєму будинку сімейного типу створили куточок щастя для 6 прийомних і 3 власних донечок і синочків.
Саме їм ми відвезли і вручили нащедровані гостинці, котрими люб’язно поділилися депутат міськради Світлана Скідан, директор ВПУЛГ Лариса Дубина, ПП Тетяна Бойко, колектив хлібокомбінату, колектив і сім’я відомого господарника Олександра Веселого, родина обласного депутата Григорія Божка, подружжя Валерія і Наталії Радібеди, Віталія та Ірини Пискун, Людмили Пятківської й Миколи Турченка. Їх ще раз називаю великими особистостями і патріотами землі сновської. Підводити риску на цьому не збираюся і далі детальніше розказую, як все відбувалося.
І. В училищі лісового господарства
Улюблені в широких колах місцевої публіки Оксана Бондаревська, Леся Бівалькевич, Валерій Шевардін в училищі заспівали й заграли так, що відразу полонили і директора Ларису Дубину, і її заступників. Вміло відшукавши цікавий сюжет, влучну строфу, яскраву метафору, відразу створили колоритний образ потішних щедрувальників і отримали в нагороду смачне пригощання – з наливочкою, пиріжками, побажаннями здоров’я і щастя в році Новому. Вражала атмосфера цієї зустрічі: тепла, сонячна, вражав порядок – скрізь! – вражала єдність поглядів на майбутнє, якими впулгівці охоче ділилися, сміливі наміри досягати ще вагоміших успіхів, більших здобутків. Подумалося: ну чому Прем’єр-міністр Гройсман поїхав 17 грудня до чернігівських побутовиків, а не до нас, у Сновськ, до нашого гарного училища, до такого райського місця?
ІІ. На роботі та вдома у Олександра Веселого та Григорія Божка
Скажу відверто: на відміну від впулгівців, яких про приїзд попередили, в офісі і вдома у відомого приватного підприємця, донедавна обласного депутата Олександра Веселого ми з’явилися несподівано, як грім серед ясного неба!
І що думаєте? Правильно! Все було настільки класно, що і додати більше нічого. Запальні народні приспівки, ніби лагідний промінчик, віддзеркалювалися, відлунювалися в кожному працівникові, хто вийшов до нас в коридор, хто продемонстрував чистоту свого серця, шляхетність у ставленні до надвечірніх гостей.
Не вдаючись до всяких модерних прийомів, обходячись без нав’язливої риторики, зустрічали нас вдома у Олександра Веселого й Григорія Божка. Побачили там таку неймовірну красу, яка й уві сні не присниться, яку хіба що в кіно можуть показати.
Та найважливішими деталями все-таки було інше: благородство, чарівний світ доброти і вишуканості, з якими нас зустрічали і проводжали, наснажували продовжувати запланований рейд, бентежно розбавляти буденне життя.
ІІІ. У колі двох славних сімей – Валерія Радібеди й Віталія Пискуна
Зливою усіх зимових новорічно-різдвяних почуттів, білосніжним сплеском святвечора, теплим присмаком домашніх ковбасок і м’ясця зустрічали нас в обійстях двох надзвичайно натхненних, трудолюбивих, напрочуд приємних родин села Сновське – Радібед і Пискунів.
Голова нашої райдержадміністрації Валерій Васильович, його половинка Наталія Григорівна відразу створили для нас ауру дивовижної гармонії і краси, відчуття свята, зарядили позитивною енергією і великим бажанням гарно співати українські народні пісні, жартувати, імпровізувати. Так і сталося: ми там і нащедрувалися, і накуштувалися страв, виготовлених за рецептами молодої хазяєчки, і з собою для вручення подарунків діточкам всього набрали.
А у депутата міськради Віталія Пискуна на додачу до його рідні (ще до нас прибулої) і гостей побачили гурт розфарбованої, театрально вдягненої молоді. Вони такі приспівки господарям подарували, стільки величальних слів наговорили! А господарі все запрошували гостей до столу, від усього серця їм дарунки давали й привіти теплі усім передавали. Не хотілося від них їхати, не хотілося полишати дім, де пахло затишком і коханням, де такий неповторний чистий дух.
IV. У Миколи Турченка й Людмили Пятківської
Ініціатором заїзду до цієї дуже поважної сім’ї була вся наша творча група. І як не заїхати, коли навіть у Сновську на ринку „Коржівський” часто-густо чули: „А ви бачили дім на околиці Єнькової Рудні, що влітку і навесні у квітах потопає, а взимку, в новорічні дні, весь світиться гірляндами, потопає у кольорах райдуги, вабить особливою чистотою і порядком?”
– То все мій чоловік, - твердила нам керуюча КП «Будматеріали» Людмила Василівна Пятківська. Все роблять його майстровиті руки, його талант. У свою чергу Микола Михайлович Турченко своїм щастям назвав її, Людмилу Василівну, з якою будують власну історію, свої добрі вчинки. Переконливо стверджую: їх, вчинків, багато, а у цей святвечір ще побільшало. Діткам, що виховуються в прийомній сім’ї Куценко, Людмила Пятківська передала і гостинці, і гроші. Передачу і від неї, і від усіх, кого назвали, відвезли за запланованим сценарієм до запланованих адресатів. Пошанували й решту учасників дійства, всіх, хто допоміг перетворити наш задум у реальність.
Олена КОМПАНЕЦЬ, фото автора
Пишу ці рядки, а перед очима радісні усмішки малечі і дорослих, котрі у той святвечір перебували на лікуванні в дитячому відділенні центральної районної лікарні, теплі обійми Оксани й Павла Куценків, які у своєму будинку сімейного типу створили куточок щастя для 6 прийомних і 3 власних донечок і синочків.
Саме їм ми відвезли і вручили нащедровані гостинці, котрими люб’язно поділилися депутат міськради Світлана Скідан, директор ВПУЛГ Лариса Дубина, ПП Тетяна Бойко, колектив хлібокомбінату, колектив і сім’я відомого господарника Олександра Веселого, родина обласного депутата Григорія Божка, подружжя Валерія і Наталії Радібеди, Віталія та Ірини Пискун, Людмили Пятківської й Миколи Турченка. Їх ще раз називаю великими особистостями і патріотами землі сновської. Підводити риску на цьому не збираюся і далі детальніше розказую, як все відбувалося.
І. В училищі лісового господарства
Улюблені в широких колах місцевої публіки Оксана Бондаревська, Леся Бівалькевич, Валерій Шевардін в училищі заспівали й заграли так, що відразу полонили і директора Ларису Дубину, і її заступників. Вміло відшукавши цікавий сюжет, влучну строфу, яскраву метафору, відразу створили колоритний образ потішних щедрувальників і отримали в нагороду смачне пригощання – з наливочкою, пиріжками, побажаннями здоров’я і щастя в році Новому. Вражала атмосфера цієї зустрічі: тепла, сонячна, вражав порядок – скрізь! – вражала єдність поглядів на майбутнє, якими впулгівці охоче ділилися, сміливі наміри досягати ще вагоміших успіхів, більших здобутків. Подумалося: ну чому Прем’єр-міністр Гройсман поїхав 17 грудня до чернігівських побутовиків, а не до нас, у Сновськ, до нашого гарного училища, до такого райського місця?
ІІ. На роботі та вдома у Олександра Веселого та Григорія Божка
Скажу відверто: на відміну від впулгівців, яких про приїзд попередили, в офісі і вдома у відомого приватного підприємця, донедавна обласного депутата Олександра Веселого ми з’явилися несподівано, як грім серед ясного неба!
І що думаєте? Правильно! Все було настільки класно, що і додати більше нічого. Запальні народні приспівки, ніби лагідний промінчик, віддзеркалювалися, відлунювалися в кожному працівникові, хто вийшов до нас в коридор, хто продемонстрував чистоту свого серця, шляхетність у ставленні до надвечірніх гостей.
Не вдаючись до всяких модерних прийомів, обходячись без нав’язливої риторики, зустрічали нас вдома у Олександра Веселого й Григорія Божка. Побачили там таку неймовірну красу, яка й уві сні не присниться, яку хіба що в кіно можуть показати.
Та найважливішими деталями все-таки було інше: благородство, чарівний світ доброти і вишуканості, з якими нас зустрічали і проводжали, наснажували продовжувати запланований рейд, бентежно розбавляти буденне життя.
ІІІ. У колі двох славних сімей – Валерія Радібеди й Віталія Пискуна
Зливою усіх зимових новорічно-різдвяних почуттів, білосніжним сплеском святвечора, теплим присмаком домашніх ковбасок і м’ясця зустрічали нас в обійстях двох надзвичайно натхненних, трудолюбивих, напрочуд приємних родин села Сновське – Радібед і Пискунів.
Голова нашої райдержадміністрації Валерій Васильович, його половинка Наталія Григорівна відразу створили для нас ауру дивовижної гармонії і краси, відчуття свята, зарядили позитивною енергією і великим бажанням гарно співати українські народні пісні, жартувати, імпровізувати. Так і сталося: ми там і нащедрувалися, і накуштувалися страв, виготовлених за рецептами молодої хазяєчки, і з собою для вручення подарунків діточкам всього набрали.
А у депутата міськради Віталія Пискуна на додачу до його рідні (ще до нас прибулої) і гостей побачили гурт розфарбованої, театрально вдягненої молоді. Вони такі приспівки господарям подарували, стільки величальних слів наговорили! А господарі все запрошували гостей до столу, від усього серця їм дарунки давали й привіти теплі усім передавали. Не хотілося від них їхати, не хотілося полишати дім, де пахло затишком і коханням, де такий неповторний чистий дух.
IV. У Миколи Турченка й Людмили Пятківської
Ініціатором заїзду до цієї дуже поважної сім’ї була вся наша творча група. І як не заїхати, коли навіть у Сновську на ринку „Коржівський” часто-густо чули: „А ви бачили дім на околиці Єнькової Рудні, що влітку і навесні у квітах потопає, а взимку, в новорічні дні, весь світиться гірляндами, потопає у кольорах райдуги, вабить особливою чистотою і порядком?”
– То все мій чоловік, - твердила нам керуюча КП «Будматеріали» Людмила Василівна Пятківська. Все роблять його майстровиті руки, його талант. У свою чергу Микола Михайлович Турченко своїм щастям назвав її, Людмилу Василівну, з якою будують власну історію, свої добрі вчинки. Переконливо стверджую: їх, вчинків, багато, а у цей святвечір ще побільшало. Діткам, що виховуються в прийомній сім’ї Куценко, Людмила Пятківська передала і гостинці, і гроші. Передачу і від неї, і від усіх, кого назвали, відвезли за запланованим сценарієм до запланованих адресатів. Пошанували й решту учасників дійства, всіх, хто допоміг перетворити наш задум у реальність.
Олена КОМПАНЕЦЬ, фото автора
Комментариев нет:
Отправить комментарий