Існує думка, що інтернет-знайомства – це неправильно, ненадійно, навіть більше того – небезпечно.
Я на всі ці розмови „досвідчених” подруг кивала головою, але всі по моїх очах бачили, що у мене є на це своя думка і навряд чи я прислухаюся до їхніх порад.
А ввечері зручно вмощувалася перед монітором і спілкувалася-спілкувалася... Не буду зупинятися на тому, скільки всілякого непотребу довелося розгрібати. І ось одного літнього вечора я випадково зайшла в один з чатів і в ту ж хвилину мені написав чоловік: „Хочу поспілкуватися з жінкою з розумними очима”. І так розпочався наш роман. Чим далі, тим більше він мені подобався. Ми годинами спілкувалися в Інтернеті або розмовляли по телефону. Нарешті він запропонував зустрітися. Цього я боялася і хотіла найбільше. Справа в тому, що я – жінка середнього віку, схильна до повноти. Вирішила зізнатися йому, що на фото я виглядаю краще, ніж насправді. Він заспокоїв мене, що за час нашого спілкування він уже майже закохався в мене і вже ніщо не зможе зупинити його бажання зустрітися зі мною. Не буду розповідати про те, як я за тиждень до нашої зустрічі нічого не їла, робила фізичні вправи, вживала якісь препарати, купувала собі нові речі. А потім, як і звичайна сільська жінка, напакувала величезну торбину смаколиків і... поїхала.
На вокзалі, поки чекала його, так хвилювалася, що ледве не сіла в маршрутку, яка їде в бік мого дому... Але ось я побачила його! Він був саме таким, як я його уявляла! Побачивши мене, він прямо по пандусу побіг до мене, схопив мої руки в свої, подивився в очі і ледь торкнувся моїх вуст своїми. Я зрозуміла, що даремно я так хвилювалася, що все у нас буде так, як я намріяла. А далі... Далі ми шаленіли від щастя, поринаючи в обійми і світлі мрії про чудове майбутнє. Ніхто не комплексував, ніхто не соромився, навпаки, здавалося, що мій з ним тандем створив сам Господь Бог і що його вже ніхто не порушить. А за вікном гуляв вітер і кружляли сніжинки. І стрілки годинника наближалися до позначки „12”. Наступав Новий рік, наступало наше завтра...
Людмила Лунь
Я на всі ці розмови „досвідчених” подруг кивала головою, але всі по моїх очах бачили, що у мене є на це своя думка і навряд чи я прислухаюся до їхніх порад.
А ввечері зручно вмощувалася перед монітором і спілкувалася-спілкувалася... Не буду зупинятися на тому, скільки всілякого непотребу довелося розгрібати. І ось одного літнього вечора я випадково зайшла в один з чатів і в ту ж хвилину мені написав чоловік: „Хочу поспілкуватися з жінкою з розумними очима”. І так розпочався наш роман. Чим далі, тим більше він мені подобався. Ми годинами спілкувалися в Інтернеті або розмовляли по телефону. Нарешті він запропонував зустрітися. Цього я боялася і хотіла найбільше. Справа в тому, що я – жінка середнього віку, схильна до повноти. Вирішила зізнатися йому, що на фото я виглядаю краще, ніж насправді. Він заспокоїв мене, що за час нашого спілкування він уже майже закохався в мене і вже ніщо не зможе зупинити його бажання зустрітися зі мною. Не буду розповідати про те, як я за тиждень до нашої зустрічі нічого не їла, робила фізичні вправи, вживала якісь препарати, купувала собі нові речі. А потім, як і звичайна сільська жінка, напакувала величезну торбину смаколиків і... поїхала.
На вокзалі, поки чекала його, так хвилювалася, що ледве не сіла в маршрутку, яка їде в бік мого дому... Але ось я побачила його! Він був саме таким, як я його уявляла! Побачивши мене, він прямо по пандусу побіг до мене, схопив мої руки в свої, подивився в очі і ледь торкнувся моїх вуст своїми. Я зрозуміла, що даремно я так хвилювалася, що все у нас буде так, як я намріяла. А далі... Далі ми шаленіли від щастя, поринаючи в обійми і світлі мрії про чудове майбутнє. Ніхто не комплексував, ніхто не соромився, навпаки, здавалося, що мій з ним тандем створив сам Господь Бог і що його вже ніхто не порушить. А за вікном гуляв вітер і кружляли сніжинки. І стрілки годинника наближалися до позначки „12”. Наступав Новий рік, наступало наше завтра...
Людмила Лунь
Комментариев нет:
Отправить комментарий