Від Низківки до райцентру – 25 кілометрів. Воно ніби й недалеко, але якщо сніг починає засипати дорогу... Словом, для села це стає нагадуванням: знаходиться воно на периферії.
Післяріздвяні снігопади завдали мешканцям Низківки та навколишніх хуторів чимало клопоту.
В телефонній розмові сільський голова Людмила Гордієнко сказала таке: „Ми тут уже звикли, що дорогу від міста до Низківки чистять в останню чергу. Автошлях на Сновськ добряче замело ще у неділю 8 січня. На щастя, в понеділок, у першій половині дня, з Суничного прибув трактор сільгосппідприємства Скоробогатьків. І хоча в нього відвал невеличкий, трохи більше метра, однак із завданням він впорався, звільнивши основні низківські вулиці від снігу і прочистивши дороги для виїзду з села. У вівторок навіть змогла приїхати продуктова машина. Щоправда, мешканцям Лютівки довелося пішки йти до Радвиного (а це – пара кілометрів), аби купити хліба. Вже згодом трактор райвтодору дістався до Лютівки, але до межі району, до Рудої – так і не доїхав. Шляховики пообіцяли, що в наступний рейс точно все зроблять так, як треба. Принагідно слід зауважити, що в сусідньому Корюківському районі ситуація краща. Принаймні, навіть у понеділок автобуси „Корюківка – Чернігів”, що ходять через Руду і якими користуються люди з Низківки, дотримувалися звичайного графіку руху”.
Наостанок треба навести типову історію з життя у зимовій Низківці. Зранку 9 січня одному місцевому мешканцю треба було дістатися до Корюківської районної лікарні. Він із сином ще в сутінках вирушив у дорогу. Коли спочатку вийшли з двору – побачили на вулиці замети майже по коліна. Навіть довелося засумніватися – чи проїдуть їхні „Жигулі” хоча б сотню метрів. Пощастило, що у неділю селом по ще пухкому снігу прорвалися дві машини, які й залишили по собі „колію”. Ось таким „путівцем” і довелося їхати. Дорогою підібрали двох жінок і чоловіка, які хотіли у Рудій сісти на рейсовий автобус до обласного центру. Однак вже за липовою лісосмугою почалися справжні проблеми. Через перший замет ще вдалося прорватися, а ось у другому автомобіль загруз. Снігом сильно замело ділянку шляху довжиною десь із півкілометра. Пасажирки рушили далі пішки, а пасажир допоміг власникам легковика вибиратися із снігового полону. Добре, що в багажнику автомобіля була лопата. Добряче попотівши понад годину, люди таки доштовхали машину до знака „Руда”. А там – неначе до іншої країни потрапили. Дорога розчищена і вкатана, до Корюківки доїхали нормально. У сусідньому райцентрі можна було бачити, як розчищають вулиці: спочатку йде трактор, а за ним грейдер. Якість робіт завдяки такому методу дуже хороша. Подібний досвід цілком гідний наслідування.
Наразі сніг час від часу продовжує засипати нашу місцевість. Дороги знову вимагають розчищення. Особливо це стосується віддалених сіл, таких, як Низківка. Але що поробиш – зима.
Олег МІРОШНИЧЕНКО
Післяріздвяні снігопади завдали мешканцям Низківки та навколишніх хуторів чимало клопоту.
В телефонній розмові сільський голова Людмила Гордієнко сказала таке: „Ми тут уже звикли, що дорогу від міста до Низківки чистять в останню чергу. Автошлях на Сновськ добряче замело ще у неділю 8 січня. На щастя, в понеділок, у першій половині дня, з Суничного прибув трактор сільгосппідприємства Скоробогатьків. І хоча в нього відвал невеличкий, трохи більше метра, однак із завданням він впорався, звільнивши основні низківські вулиці від снігу і прочистивши дороги для виїзду з села. У вівторок навіть змогла приїхати продуктова машина. Щоправда, мешканцям Лютівки довелося пішки йти до Радвиного (а це – пара кілометрів), аби купити хліба. Вже згодом трактор райвтодору дістався до Лютівки, але до межі району, до Рудої – так і не доїхав. Шляховики пообіцяли, що в наступний рейс точно все зроблять так, як треба. Принагідно слід зауважити, що в сусідньому Корюківському районі ситуація краща. Принаймні, навіть у понеділок автобуси „Корюківка – Чернігів”, що ходять через Руду і якими користуються люди з Низківки, дотримувалися звичайного графіку руху”.
Наостанок треба навести типову історію з життя у зимовій Низківці. Зранку 9 січня одному місцевому мешканцю треба було дістатися до Корюківської районної лікарні. Він із сином ще в сутінках вирушив у дорогу. Коли спочатку вийшли з двору – побачили на вулиці замети майже по коліна. Навіть довелося засумніватися – чи проїдуть їхні „Жигулі” хоча б сотню метрів. Пощастило, що у неділю селом по ще пухкому снігу прорвалися дві машини, які й залишили по собі „колію”. Ось таким „путівцем” і довелося їхати. Дорогою підібрали двох жінок і чоловіка, які хотіли у Рудій сісти на рейсовий автобус до обласного центру. Однак вже за липовою лісосмугою почалися справжні проблеми. Через перший замет ще вдалося прорватися, а ось у другому автомобіль загруз. Снігом сильно замело ділянку шляху довжиною десь із півкілометра. Пасажирки рушили далі пішки, а пасажир допоміг власникам легковика вибиратися із снігового полону. Добре, що в багажнику автомобіля була лопата. Добряче попотівши понад годину, люди таки доштовхали машину до знака „Руда”. А там – неначе до іншої країни потрапили. Дорога розчищена і вкатана, до Корюківки доїхали нормально. У сусідньому райцентрі можна було бачити, як розчищають вулиці: спочатку йде трактор, а за ним грейдер. Якість робіт завдяки такому методу дуже хороша. Подібний досвід цілком гідний наслідування.
Наразі сніг час від часу продовжує засипати нашу місцевість. Дороги знову вимагають розчищення. Особливо це стосується віддалених сіл, таких, як Низківка. Але що поробиш – зима.
Олег МІРОШНИЧЕНКО
Комментариев нет:
Отправить комментарий