Духовність, віра в Бога – це святе!

Я понад 40 років мешкаю в обласному центрі. Раніше часто відвідувала свою матусю, яка мешкала в Петрівці. Але вже більше трьох років,
як моєї близької та рідної мені людини не стало.  Мама померла в  лютому 2013 року. Дуже не вистачає її нам – мені, моєму синові та чоловіку. Але ж, при змозі, навідуємося в рідний дім, відвідуємо місцеве кладовище, де похована майже вся моя рідня, місцеву церкву. Коли я знаходжусь в церкві на богослужінні, яке проводить отець Олексій, та співають півчі молитви, я відчуваю себе  наповненою позитивною енергетикою. У жодному з храмів Чернігова, які я теж відвідую, я не відчуваю того. Одну з ікон «Святе сімейство», вишиту бісером, я подарувала петровлянам два роки тому. Вона зараз висить на стіні на видному місці. Загалом, у тому, що інтер’єр церкви змінився на краще, я вважаю, велика заслуга отця Олексія.  Він – дуже скромна та порядна  людина, до нього люди  ставляться з повагою. Але мені дуже прикро, що церкву  відвідує зовсім мало прихожан. Не розумію – чому?
Дехто навіть забув про Бога, перехреститися на вміє. Я раджу всім: «Чим грішити, краще прийди до храму, поставити свічку і мовчки попросити у Бога здоров’я, якого багатьом із нас його бракує».
Щоправда, була приємно вражена, коли на Миколая в кінці богослужіння дві виховательки дитячого садочка привели до церкви дітей. Це мене дуже зачепило, збентежило й розчулило. Виходить, не все втрачено! Виходить, що ми можемо жити з вірою в Бога і звертатися до нього...
Людмила СВІТЛИЧНА-ДЕМИДЕНКО,
Петрівка-Чернігів