Сьогодні ми живемо в час науково-технічного прогресу, в епоху смартфонів, планшетів, комп’ютерів. Походи до музеїв, бібліотек, кінотеатрів поступово відходять в минуле. З кожним роком бібліотеки втрачають свою популярність. Зараз, зазвичай, читають в електронному вигляді, але хіба можна з цим порівняти ті відчуття, ті емоції, коли до рук потрапляє саме друкована книга?
У невеличкому селі Іванівка бібліотека ж користується великим попитом. Зовні це приміщення більше нагадує невеличку сільську хатинку, але, зайшовши всередину, ти ніби поринаєш у інший світ. Тиша і спокій поглинають, захоплюють, наводять на ліричний лад. А ще – запах книг, який заполоняє твою душу.
Очільниця тамтешнього закладу Оксана Єрмоленко розповідає: «Майже кожен третій житель села відвідує бібліотеку. Читають у нас переважно дорослі, а от у школярів уже, на жаль, інші захоплення. Для збагачення фонду бібліотеки деякі жителі села навіть дарують власні книги».
Оксана Михайлівна віддана улюбленій справі. До кожного читача в неї окремий підхід, вона знає уподобання своїх відвідувачів. У сусідні Софіївку та Глибокий Ріг, де бібліотеки вже немає, а любителів книг багато, вона розвозить їх по домівках. До речі, найстаршому читачеві уже далеко за вісімдесят. Це велика трудівниця і господиня Ніна Андріївна Кваша.
Проте, попри все хороше, як і в кожній організації, є й негативні моменти. Саму будівлю було збудовано ще в 1929 році. І з того часу капітальний ремонт було зроблено лише раз. Та й то в 90-х роках. Зараз же Оксана Михайлівна всі поточні ремонти проводить власними силами. Хоча вже давно старенька будівля потребує заміни даху, підлоги, пічного опалення. Постійні відвідувачі говорять, що не відмовилися б і від металопластикових вікон для своєї рідної книгозбірні.
Жителі цих маленьких населених пунктів вірять у краще майбутнє і в те, що місцева бібліотека буде і надалі радо зустрічати їх та дарувати радість спілкування з книгою.
Тетяна ЛИТВИН
Фото автора
У невеличкому селі Іванівка бібліотека ж користується великим попитом. Зовні це приміщення більше нагадує невеличку сільську хатинку, але, зайшовши всередину, ти ніби поринаєш у інший світ. Тиша і спокій поглинають, захоплюють, наводять на ліричний лад. А ще – запах книг, який заполоняє твою душу.
Очільниця тамтешнього закладу Оксана Єрмоленко розповідає: «Майже кожен третій житель села відвідує бібліотеку. Читають у нас переважно дорослі, а от у школярів уже, на жаль, інші захоплення. Для збагачення фонду бібліотеки деякі жителі села навіть дарують власні книги».
Оксана Михайлівна віддана улюбленій справі. До кожного читача в неї окремий підхід, вона знає уподобання своїх відвідувачів. У сусідні Софіївку та Глибокий Ріг, де бібліотеки вже немає, а любителів книг багато, вона розвозить їх по домівках. До речі, найстаршому читачеві уже далеко за вісімдесят. Це велика трудівниця і господиня Ніна Андріївна Кваша.
Проте, попри все хороше, як і в кожній організації, є й негативні моменти. Саму будівлю було збудовано ще в 1929 році. І з того часу капітальний ремонт було зроблено лише раз. Та й то в 90-х роках. Зараз же Оксана Михайлівна всі поточні ремонти проводить власними силами. Хоча вже давно старенька будівля потребує заміни даху, підлоги, пічного опалення. Постійні відвідувачі говорять, що не відмовилися б і від металопластикових вікон для своєї рідної книгозбірні.
Жителі цих маленьких населених пунктів вірять у краще майбутнє і в те, що місцева бібліотека буде і надалі радо зустрічати їх та дарувати радість спілкування з книгою.
Тетяна ЛИТВИН
Фото автора
Комментариев нет:
Отправить комментарий