Кожну людину інколи відвідують думки про незадоволення своїм життям. Не зовсім та робота, не ті люди поруч, за вікном не ті краєвиди.... І якщо одні можуть швидко та стрімко змінити своє життя, то для інших такі зміни лише у мріях. Бо набратися сміливості, перекреслити все те, чого вже досягнуто, зможе далеко не кожний.
Приїхавши до Кучинівки, увагу привернула яскрава, доглянута хатина, яку з усіх боків оточували квіти. Подумалося: навіть живучи у таких хащах, в самісінькому кінці Кучинівки, де навіть дороги немає, живе охайна та порядна господиня. Проте, виявилося, що створенням всієї цієї краси займається чоловік.
У селі всі називають його Макаром, хоч справжнє ім’я Вадим Кривенков. Два роки тому молодий хлопець приїхав у Кучинівку шукати спокій та натхнення, втомившись від буденності життя у місті.
Постійна присутність на роботі була необхідною
Вадим родом із Білої Церкви. Хлопець рано осиротів і його вихованням займалася старша сестра, яка підтримувала та допомагала у всіх починаннях. Маючи дві вищі освіти – вчителя історії та технолога, та, шукаючи кращого життя, переїхав до столиці. Там він і жив, і працював адміністратором ресторану.
- Спочатку моя робота мені дуже подобалася,- розповідає Вадим. – Але поступово я почав нудьгувати: постійна документація, відсутність вихідних, навіть свята в родинному колі та з друзями я не зустрічав, адже моя присутність у ресторані постійно була необхідною.
Одного разу на ютуб каналі я переглядав відео і натрапив на ролик, у якому люди діляться своїми враженнями після переїзду з міста в село. Мабуть, тоді я вперше задумався про можливий переїзд.
Ця тема дуже зацікавила чоловіка і він все частіше переглядав інтерв’ю про таких людей, цікавився їх враженнями та життям в сільській місцевості.
У Карпатах все вирішилося само собою
Закінчивши проект у ресторані, Вадим бере відпустку та їде набиратися нових сил та натхнення на Закарпаття. Свіже гірське повітря, краса природи, а головне – тиша, вражають його та змушують задуматися – а чи правильно він живе? І саме тут всі вагання зникають. Він все таки переїде до села. Повернувшись додому, одразу почалися довгі пошуки житла. «Спершу я хотів придбати будиночок там, на Закарпатті, але ціни на житло та землю були захмарними. Довелося шукати щось більш доступне. Думав і про будинок під Києвом, але, оглянувши місцевість, не захотів – занадто багато людей та шуму. А ще – височезні паркани та огорожі навколо хатин, а я їх страшенно не люблю.
Про Кучинівку дізнався
з інтернету
- Я дуже довго шукав підходящий мені регіон, але щось постійно не влаштовувало. Так, переглядаючи відео в Інтернеті, натрапив на сюжет про Чернігівщину, звідси у мене прадідусь родом. Почав шукати у цій області і побачив оголошення про продаж будинку у Кучинівці. Приїхав, подивився і був у захваті, - згадує Макар.
Оглянувши село, його краєвиди, він вирішує розпочати нову сторінку свого життя саме тут. На вибір було два будинки – один у центрі, інший – на відшибі. Вибрав той, що подалі, майже на самісінькому полі.
- Коли спитав у хазяйки будинку, чим тут займаються люди, та відповіла – коровами. Одразу зрозумів, що теж так зможу. З дитинства я дуже люблю тварин, постійно забирав додому бездомних та підгодовував їх. А ще з дитинства залишилася любов до квітів. Пам’ятаю, як колись мама саджала на городі капусту, а я висмикував її, саджаючи на те місце квіти.
Сусіди – краще, аніж гугл
- Зрозуміло, що зручностей у хатині не було, і перше, з чим я зіткнувся – відсутність води. Побачивши біля сусідки колодязь, довго набирався сміливості, щоб піти попросити води. А коли пішов, то сусідка-бабуся аж здивувалася, почувши моє прохання. – Звичайно ж, бери, - сказала вона усміхаючись. А вже за хвилину стояла перед моїми дверима з пакетами картоплі, овочів та інших продуктів. Дідусь, котрий живе поруч, навчав мене косити та сапати город. А ще вони завжди все знають та вміють, однозначно підказують краще, ніж гугл.
Ведення господарства –
це моє
– Одразу я купив двох корів. Порати та доїти їх навчила бабуся по сусідству. Спочатку довго не виходило, але поступово я навчився. Важкувато було з двома одразу, зрозумівши, що трохи погарячкував, одну продав. Зараз тримаю корову, козу, кролів, майже сотню голів різної птиці, собаку та трьох котів. Обробляю 60 соток землі, це разом із сінокосом. Окрім овочів, почав вирощувати полуницю. Бо це ж гріх, жити у Кучинівці без цих ягід.
У селі можна жити так,
як і в місті
- Періодично до мене навідуються друзі та сестра. Їм тут теж подобається, але жити у таких умовах, на краю світу не хочуть. Сестра не хотіла, щоб я їхав у глибинку, відмовляла мене, говорила, щоб не псував кар’єру. Та я не шкодую. Інколи задумуюся, чи правильний вибір я зробив? А потім виходжу на вулицю, насолоджуюся тишею, чистим повітрям, тішуся вирощеною власноруч городиною і розумію – я зробив правильний вибір. Живу з того, що продаю молочні продукти та птицю. Мені цілком вистачає, - говорить Макар. – Впевнений, що і для майбутньої сім’ї, яка у мене ще в перспективі – вистачить.
Зараз у будинку триває ремонт, новий господар перебудовує все під свій лад. Односельці вражені його вчинком. Дехто підтримує, а дехто не розуміє, як можна проміняти життя в столиці на домашнє господарство. Та найголовніше, що лише зараз Макар став щасливим по-справжньому. Він займається улюбленою справою та живе у гармонії з природою та собою. А хіба має бути щось важливіше відчуття цілковитої свободи?
Тетяна ЛИТВИН
Фото автора
Приїхавши до Кучинівки, увагу привернула яскрава, доглянута хатина, яку з усіх боків оточували квіти. Подумалося: навіть живучи у таких хащах, в самісінькому кінці Кучинівки, де навіть дороги немає, живе охайна та порядна господиня. Проте, виявилося, що створенням всієї цієї краси займається чоловік.
У селі всі називають його Макаром, хоч справжнє ім’я Вадим Кривенков. Два роки тому молодий хлопець приїхав у Кучинівку шукати спокій та натхнення, втомившись від буденності життя у місті.
Постійна присутність на роботі була необхідною
Вадим родом із Білої Церкви. Хлопець рано осиротів і його вихованням займалася старша сестра, яка підтримувала та допомагала у всіх починаннях. Маючи дві вищі освіти – вчителя історії та технолога, та, шукаючи кращого життя, переїхав до столиці. Там він і жив, і працював адміністратором ресторану.
- Спочатку моя робота мені дуже подобалася,- розповідає Вадим. – Але поступово я почав нудьгувати: постійна документація, відсутність вихідних, навіть свята в родинному колі та з друзями я не зустрічав, адже моя присутність у ресторані постійно була необхідною.
Одного разу на ютуб каналі я переглядав відео і натрапив на ролик, у якому люди діляться своїми враженнями після переїзду з міста в село. Мабуть, тоді я вперше задумався про можливий переїзд.
Ця тема дуже зацікавила чоловіка і він все частіше переглядав інтерв’ю про таких людей, цікавився їх враженнями та життям в сільській місцевості.
У Карпатах все вирішилося само собою
Закінчивши проект у ресторані, Вадим бере відпустку та їде набиратися нових сил та натхнення на Закарпаття. Свіже гірське повітря, краса природи, а головне – тиша, вражають його та змушують задуматися – а чи правильно він живе? І саме тут всі вагання зникають. Він все таки переїде до села. Повернувшись додому, одразу почалися довгі пошуки житла. «Спершу я хотів придбати будиночок там, на Закарпатті, але ціни на житло та землю були захмарними. Довелося шукати щось більш доступне. Думав і про будинок під Києвом, але, оглянувши місцевість, не захотів – занадто багато людей та шуму. А ще – височезні паркани та огорожі навколо хатин, а я їх страшенно не люблю.
Про Кучинівку дізнався
з інтернету
- Я дуже довго шукав підходящий мені регіон, але щось постійно не влаштовувало. Так, переглядаючи відео в Інтернеті, натрапив на сюжет про Чернігівщину, звідси у мене прадідусь родом. Почав шукати у цій області і побачив оголошення про продаж будинку у Кучинівці. Приїхав, подивився і був у захваті, - згадує Макар.
Оглянувши село, його краєвиди, він вирішує розпочати нову сторінку свого життя саме тут. На вибір було два будинки – один у центрі, інший – на відшибі. Вибрав той, що подалі, майже на самісінькому полі.
- Коли спитав у хазяйки будинку, чим тут займаються люди, та відповіла – коровами. Одразу зрозумів, що теж так зможу. З дитинства я дуже люблю тварин, постійно забирав додому бездомних та підгодовував їх. А ще з дитинства залишилася любов до квітів. Пам’ятаю, як колись мама саджала на городі капусту, а я висмикував її, саджаючи на те місце квіти.
Сусіди – краще, аніж гугл
- Зрозуміло, що зручностей у хатині не було, і перше, з чим я зіткнувся – відсутність води. Побачивши біля сусідки колодязь, довго набирався сміливості, щоб піти попросити води. А коли пішов, то сусідка-бабуся аж здивувалася, почувши моє прохання. – Звичайно ж, бери, - сказала вона усміхаючись. А вже за хвилину стояла перед моїми дверима з пакетами картоплі, овочів та інших продуктів. Дідусь, котрий живе поруч, навчав мене косити та сапати город. А ще вони завжди все знають та вміють, однозначно підказують краще, ніж гугл.
Ведення господарства –
це моє
– Одразу я купив двох корів. Порати та доїти їх навчила бабуся по сусідству. Спочатку довго не виходило, але поступово я навчився. Важкувато було з двома одразу, зрозумівши, що трохи погарячкував, одну продав. Зараз тримаю корову, козу, кролів, майже сотню голів різної птиці, собаку та трьох котів. Обробляю 60 соток землі, це разом із сінокосом. Окрім овочів, почав вирощувати полуницю. Бо це ж гріх, жити у Кучинівці без цих ягід.
У селі можна жити так,
як і в місті
- Періодично до мене навідуються друзі та сестра. Їм тут теж подобається, але жити у таких умовах, на краю світу не хочуть. Сестра не хотіла, щоб я їхав у глибинку, відмовляла мене, говорила, щоб не псував кар’єру. Та я не шкодую. Інколи задумуюся, чи правильний вибір я зробив? А потім виходжу на вулицю, насолоджуюся тишею, чистим повітрям, тішуся вирощеною власноруч городиною і розумію – я зробив правильний вибір. Живу з того, що продаю молочні продукти та птицю. Мені цілком вистачає, - говорить Макар. – Впевнений, що і для майбутньої сім’ї, яка у мене ще в перспективі – вистачить.
Зараз у будинку триває ремонт, новий господар перебудовує все під свій лад. Односельці вражені його вчинком. Дехто підтримує, а дехто не розуміє, як можна проміняти життя в столиці на домашнє господарство. Та найголовніше, що лише зараз Макар став щасливим по-справжньому. Він займається улюбленою справою та живе у гармонії з природою та собою. А хіба має бути щось важливіше відчуття цілковитої свободи?
Тетяна ЛИТВИН
Фото автора
Комментариев нет:
Отправить комментарий