понедельник, 2 июля 2018 г.

Страуси облюбували нове місце, де й прижилися

Про диво-страусів, котрі впродовж  чотирьох років облюбували собі місце проживання на  території господарства приватного підприємця, депутата міськради Михайла Росіка, чутки між сновчанами ходили давно. Птахи ж, батьківщиною яких є  далекі екзотичні країни, схоже,  на резонанс про своє існування на Півночі не лише не зважають, а продовжують жити своїми звичками.



Жору, великого сіро-біло-чорного красеня,  ми побачили серед квітучого лугу, засіяного різнотрав’ям і обгородженого високуватою шалівкою, а Дора, його партнерша по життю, фотографуватися явно не забажала. Спочивала  собі мирно у неподалік змайстрованому  навісчику, байдуже спостерігаючи за навалою незнайомців.
Зате Жора метушився, бігав туди-сюди, випинаючи вгору довгу шию, стаючи в позу, що, немов попереджала: «Зараз змахне крилами і злетить».
– Та він не літає! – засміялись, коментуючи  побоювання, тамтешні  робітники Ігор Дятел та Геннадій Лапа. Просто невдоволений тим, що яйце, знесене Дорою, ми забрали.
Виявляється, у наших «цікавих» героїв порядок  такий: яйця несе страусиха,  а пташенят висиджує  і виводить страус. Тому й береже їх так,  пильно охороняючи від людських та інших очей.
– Забрати те яйце (а за весняно-літній сезон їх набирається 30-40 штук) – ціла проблема, бо можна такого удару кльовом чи лапою отримати, що й впадеш на місці!
Зате дана пожива – справжній делікатес. Важить від 1 кг 200 г до півтора  кілограма, смак має  навіть кращий, ніж у курячого. Розбити страусине яйце – теж ціла мудрість. При собі доцільно мати купу знарядь: чи сокиру, чи великий дзюбатий молоток, чи ще щось! Але, як то кажуть, «Гра варта свічок!» - запевняли нас «знаючі» люди. Навіть спеціальну сковорідку показали, на якій смакота готується. Величезних розмірів,  чавунну. До речі, варити здоровенне яйце доводиться у немалій  каструлі, і не 5-7 хвилин,  як звичайне,  а значно довше.
Та, зрештою, я не  про це. А про світ природи, що з нами поруч, не перестаючи дивувати і милувати. І про сновчан, залюблених у цей світ,  творчих, доброзичливих, охочих до того,  аби навколо було небанально, цікаво, а в крові весь час грав адреналін. У мене, принаймні, після зустрічі зі страусами, розповідей про їхні правила існування – він заграв…
Олена КОМПАНЕЦЬ
Фото автора 

Комментариев нет:

Отправить комментарий