Моє перше знайомство з Всеволодом Тарасюком відбулося давно. Більше того, воно було не мажорним, оскільки тяжко хворів батько, якого Всеволод Васильович тримав на білому світі кілька літ, навіть після остаточного невтішного вироку, навіть після того, як зробити щось чудернацьке з його цукровим діабетом, сліпотою і ампутованою ногою, власне, вже нічого не можна було.
Одначе, Тарасюк робив! Щось читав, щось нове і запозичене задіював, призначав, не відходив від ліжка у моменти коматозного стану, а точніше – жив життям хворого, тягнув з «того світу», як міг. Приклад – непоодинокий, більше того – типовий з усієї практики, якою займається й дотепер, маючи на руках солідне минуле й престижні сертифікати. У Сновську, де ціна кожній людині точно складена, його авторитет і досвід продовжують залишатися на перших сходинках усіх рейтингових драбин, навіть досьогодні, навіть, коли сам лікується і потребує допомоги.
У ході нашої зустрічі Всеволод Васильович багато згадував про своє минуле, довгий шлях у медицину, колег по роботі і загалом про те, що вдавалося, що ні. Поміркував і про реформи, що вже зачепили місцеву лікарню, їхню доцільність і причини деяких нерозбірливих ситуацій. Дивно, але висловив підтримку діям Уляни Супрун, котрій, як вважає, побороти гігантську корумповану систему дуже непросто. Додав ще: «А задум у неї правильний, схожий на деякі європейські моделі!»
Пишу ці рядки і не можу не згадати про сім’ю цього великого лікаря, де всі, як один, індивідуми й таланти! Й досі не знімає свого білосніжного халата (а у свята – барвистої вишиванки) дружина Наталія Йосипівна, на батькову стежину зайшла донька Валентина, та й молодша, Катерина, успіхи демонструє. Підростають онуки, височіє будинок, поблизу якого і клумби, і дерева, а головне – душа не втомлюється випромінювати енергію добра і світла. І в наш рясний на випробування час, коли дуже важко зберігати в собі чисті джерела доброти, Всеволоду Васильовичу якось вдається з цим справлятися. Надто вже принциповий і освічений, відданий медицині і людям, надто патріотичний - у думках і діях. Може, й тримається досі у нас усе через те, що на місцях є такі, як він!
Олена КОМПАНЕЦЬ Фото автора
Одначе, Тарасюк робив! Щось читав, щось нове і запозичене задіював, призначав, не відходив від ліжка у моменти коматозного стану, а точніше – жив життям хворого, тягнув з «того світу», як міг. Приклад – непоодинокий, більше того – типовий з усієї практики, якою займається й дотепер, маючи на руках солідне минуле й престижні сертифікати. У Сновську, де ціна кожній людині точно складена, його авторитет і досвід продовжують залишатися на перших сходинках усіх рейтингових драбин, навіть досьогодні, навіть, коли сам лікується і потребує допомоги.
У ході нашої зустрічі Всеволод Васильович багато згадував про своє минуле, довгий шлях у медицину, колег по роботі і загалом про те, що вдавалося, що ні. Поміркував і про реформи, що вже зачепили місцеву лікарню, їхню доцільність і причини деяких нерозбірливих ситуацій. Дивно, але висловив підтримку діям Уляни Супрун, котрій, як вважає, побороти гігантську корумповану систему дуже непросто. Додав ще: «А задум у неї правильний, схожий на деякі європейські моделі!»
Пишу ці рядки і не можу не згадати про сім’ю цього великого лікаря, де всі, як один, індивідуми й таланти! Й досі не знімає свого білосніжного халата (а у свята – барвистої вишиванки) дружина Наталія Йосипівна, на батькову стежину зайшла донька Валентина, та й молодша, Катерина, успіхи демонструє. Підростають онуки, височіє будинок, поблизу якого і клумби, і дерева, а головне – душа не втомлюється випромінювати енергію добра і світла. І в наш рясний на випробування час, коли дуже важко зберігати в собі чисті джерела доброти, Всеволоду Васильовичу якось вдається з цим справлятися. Надто вже принциповий і освічений, відданий медицині і людям, надто патріотичний - у думках і діях. Може, й тримається досі у нас усе через те, що на місцях є такі, як він!
Олена КОМПАНЕЦЬ Фото автора
Комментариев нет:
Отправить комментарий