«Неписаний закон зорі» - так назвала збірку своїх поезій авторка близько півтора десятка книг, член Національної спілки письменників України А.М. Корінь.

У буднях і в святах  радар свого серця і таланту Антоніна Михайлівна не перестає настроювати на хвилю любові й добротворення, яка безперешкодно долітає у різні куточки України, серед яких  досі жива і маленька цяточка –
Софіївка. Саме в цьому селі пройшли дитинство й юність Антоніни Михайлівни, саме в ньому закопаний її пуп і досі живе пам’ять про вчителювання у місцевій школі мами – Валентини Григорівни. Вчителькою від Бога була, навчаючи діточок не лише мови й літератури, а й передусім добру, милосердю, вмінню співпереживати.
І доньку, тепер знану далеко за ме-жами рідного краю, такою виховала. Немов  напоїла її з того колодязя,  що був у дворі, джерельною спорідненістю з усім живим і ростучим, з усім, що має крила, щоб підніматися в небо і літати.
Антоніна Корінь й досі у пошуку – від мініатюри до великої поеми, а пише так, що той, хто читатиме, отримає ковток свіжого повітря для душі, а, може, навіть і крила розправить, щоб літати і любити!
Принаймні, вона сама, зустрічаючи прекрасний ювілей, любить, палає зігріваючим вогнем наснаги і тримає при собі ту Музу, яка вселилася в серце із наших, сновських,  лісів і озерець, наших пісень.
Тож хай  ще довго-довго із живого і потужного, і глибинного кореня пані  Антоніни (маю честь назвати її своєю подругою) розпросторюються крона її поетичного дерева, сягаючи до сонця і неба, до  кожної живої земляцької душі.
З роси й води Вам, моя люба!

Олена КОМПАНЕЦЬ