Як швидко летять роки. Здавалося, що лише вчора Щорський завод продовольчих товарів міг зазнати сумної долі сусідів – городнянського і корюківського, але всі пішло інакше.
Просто завод взяли під своє крило два молоді господарники з умінням мислити на перспективу, з аналітичним розумом, діловою хваткою, телескопічним баченням реалій – Володимир Рибалов (на фото) й Аркадій Агафонов.
Нелегко було піднімати з колін це підприємство – зі зношеним і старим обладнанням, плачевного вигляду цехами, спадком, який, як мовиться, дістався ще той…
Але вони змогли довести розпочату справу до логічного завершення і продовжують її розвивати – із великим бажанням, зацікавленістю і вмінням. Що не рік – якась новація, якісь задумки й результати. І це в умовах динамічного, конкурентного ринку, в умовах вимогливого споживача, якому давно стало зрозумілим: продукція наших, місцевих заводчан, не має аналогів, виготовлена із чистої сировини, без застосування консервантів. Її залюбки купують і на Коржівському ринку, і на заводі, кругом, де тільки можна зустріти – у Києві, Молдові, Прибалтиці, Німеччині.
Помітила, що навіть на щорічному ярмарку у Чернігові біля палаток із логотипом заводу стоять найбільші черги – за соками, цукерками, пряниками, варенням, мармеладом, усім, що виробляється, везеться на продаж.
Завітавши на завод, зрозуміла одне: на підприємстві передусім цінуються люди – працьовиті, віддані спільній справі, і вважається, що вони гідні кращого, гідні стабільності. А керівники свої кроки визнають далеко не самоціллю. Це, скоріш за все, їхнє життя, їхня потреба. Бо ж іще китайський філософ Лао Чзи колись сказав: «Щоби вести людей за собою, треба самому йти за ними…»
Олена КОМПАНЕЦЬ
Фото автора
Просто завод взяли під своє крило два молоді господарники з умінням мислити на перспективу, з аналітичним розумом, діловою хваткою, телескопічним баченням реалій – Володимир Рибалов (на фото) й Аркадій Агафонов.
Нелегко було піднімати з колін це підприємство – зі зношеним і старим обладнанням, плачевного вигляду цехами, спадком, який, як мовиться, дістався ще той…
Але вони змогли довести розпочату справу до логічного завершення і продовжують її розвивати – із великим бажанням, зацікавленістю і вмінням. Що не рік – якась новація, якісь задумки й результати. І це в умовах динамічного, конкурентного ринку, в умовах вимогливого споживача, якому давно стало зрозумілим: продукція наших, місцевих заводчан, не має аналогів, виготовлена із чистої сировини, без застосування консервантів. Її залюбки купують і на Коржівському ринку, і на заводі, кругом, де тільки можна зустріти – у Києві, Молдові, Прибалтиці, Німеччині.
Помітила, що навіть на щорічному ярмарку у Чернігові біля палаток із логотипом заводу стоять найбільші черги – за соками, цукерками, пряниками, варенням, мармеладом, усім, що виробляється, везеться на продаж.
Завітавши на завод, зрозуміла одне: на підприємстві передусім цінуються люди – працьовиті, віддані спільній справі, і вважається, що вони гідні кращого, гідні стабільності. А керівники свої кроки визнають далеко не самоціллю. Це, скоріш за все, їхнє життя, їхня потреба. Бо ж іще китайський філософ Лао Чзи колись сказав: «Щоби вести людей за собою, треба самому йти за ними…»
Олена КОМПАНЕЦЬ
Фото автора
Комментариев нет:
Отправить комментарий