Для подружжя Олени й Михайла Єфіменків, котрі мешкають у Тур’ї, благодаттю Божою є їхнє село, де до них зі щирими усмішками на вустах ставляться багато односельців, друзів і знайомих.
Чого ж би й ні, коли знають їх роботящими, приязними, добропорядними. Підростає донечка Мар’янка, красуня, схожа на весняну росу на перших пролісках й, без перебільшення, юна патріотка рідної землі, чесноти якої поки що проявляються у таких, на перший погляд, простих речах, як гарне навчання і добра поведінка, намагання допомогти мамі, батьку і бабусям прибрати в кімнаті чи прополоти квіти у палісаднику.
Подібним чином у дитинстві поводила себе й Олена Василівна (на знімку - з чоловіком). Була у навчанні відмінницею й активісткою, змалечку знала ціну кожній копійці і копіткій селянській праці. Траплялося, що задовго до уроків встигала разом зі своєю матір’ю Валентиною Іванівною Моховик, передовою дояркою іванівського колгоспу, не один десяток корів на фермі видоїти. А потім вчителю літератури за відмінно продекламувати Шевченківський «Заповіт» ще й контрольну з математики на «5» написати.
Чоловік Михайло теж ніколи задніх не пас. Наразі трудиться трактористом у Єлінському лісництві, а опісля зміни – весь поринає у домашні справи й сім’ю.
А там усього повно - і радостей, і клопотів, і планів. Молоді, беручкі до діла, сміливі у задумах і мрійливі, Олена з Михайлом зустрілися журналістському оку у день одвічного потрібного заняття – випасання худоби. Якраз гнали корівок на обід. Були трохи стомлені, проте такі живі й безпосередні. І навіть гумові чобітки на тендітних пані Олени ногах виглядали схожими на кришталеві черевички у Попелюшки. Чесно, навіть пасували.
Бо все просто: краси цій парі додавали взаємна повага, розуміння і любов!
Олена КОМПАНЕЦЬ
Фото автора
Комментариев нет:
Отправить комментарий