У тому, що людина залежить від своєї долі, я переконався на прикладі брата моєї дружини – Євгена Чуясова.
Тільки 50 років відміряла йому доля. Що й казати, він був дуже показний: красивий, міцний, здоровий. Небагатослівний. Був він 1939 року народження, білорус – родом з Носович (з-під Гомеля). Його батько не прийшов з війни, ростила мама. Служити забрали на Північний флот підводником. Закінчивши службу, залишився служити контрактником. Після перепідготовки в Ленінградській морській академії його перевели на атомний підводний човен. Розказував: служив у Североморську, коли приганяли в Ленінград човен на ремонт, їх перевдягали в піхотну форму. Як підуть у плавання – то надовго, коли повертаються – їх одразу в будинок відпочинку на місяць - поправляти здоров’я. Під час відпочинку на нього накинула оком Катерина. Через місяць після знайомства вони одружилися. Євгену було 34 роки. Після відпустки - знову океан. Скільки прожили з Катериною, точно не знаю, відомо тільки, що згодом після народження доньки Наташі, Катерина покинула Євгена. Аліменти платив до кінця життя – спочатку з зарплати, потім – з пенсії. На атомному підводному човні стаж служби йшов рік за два, і Євген, набравши 25 років, пішов на пенсію в 42 роки. Обіцяли дати в Гомелі квартиру ближче до матері, але так і не дали (був саме розвал Союзу). Євген жив з мамою в маленькій сільській хаті. Мама померла, хата згоріла, а його прихистила набагато старша жінка. Обоє добряче випивали. 19 січня 1990 р. Євгена не стало. Я думаю: якби навіть циганка розповіла йому про таку долю, він би не повірив. Та й чи варто знати про це наперед?
Г.КОВАЛЕВСЬКИЙ
Тільки 50 років відміряла йому доля. Що й казати, він був дуже показний: красивий, міцний, здоровий. Небагатослівний. Був він 1939 року народження, білорус – родом з Носович (з-під Гомеля). Його батько не прийшов з війни, ростила мама. Служити забрали на Північний флот підводником. Закінчивши службу, залишився служити контрактником. Після перепідготовки в Ленінградській морській академії його перевели на атомний підводний човен. Розказував: служив у Североморську, коли приганяли в Ленінград човен на ремонт, їх перевдягали в піхотну форму. Як підуть у плавання – то надовго, коли повертаються – їх одразу в будинок відпочинку на місяць - поправляти здоров’я. Під час відпочинку на нього накинула оком Катерина. Через місяць після знайомства вони одружилися. Євгену було 34 роки. Після відпустки - знову океан. Скільки прожили з Катериною, точно не знаю, відомо тільки, що згодом після народження доньки Наташі, Катерина покинула Євгена. Аліменти платив до кінця життя – спочатку з зарплати, потім – з пенсії. На атомному підводному човні стаж служби йшов рік за два, і Євген, набравши 25 років, пішов на пенсію в 42 роки. Обіцяли дати в Гомелі квартиру ближче до матері, але так і не дали (був саме розвал Союзу). Євген жив з мамою в маленькій сільській хаті. Мама померла, хата згоріла, а його прихистила набагато старша жінка. Обоє добряче випивали. 19 січня 1990 р. Євгена не стало. Я думаю: якби навіть циганка розповіла йому про таку долю, він би не повірив. Та й чи варто знати про це наперед?
Г.КОВАЛЕВСЬКИЙ
Комментариев нет:
Отправить комментарий