Познайомитися з ним випало за дещо незвичних обставин. Звернувшись до редакції «Променя», наш земляк розповів, що за кілометр від Щорса, у сосновому лісі, є Горіле болото. Але вигляд ця водойма має особливий. Формою нагадує краплю довжиною в понад сто метрів і має майже метрів п’ятдесят у найширшій частині. Довкола болітце ніби обнесене високим валом. Загалом складається враження, начебто щось летіло із заходу на схід і врізалося в землю, вибивши на боки величезний обсяг піску.
Можливо, це був метеорит? Подекуди неподалік у грунті люди знаходять великі грудки чорнуватої або брунатної породи, походження якої з’ясувати не вдалося. Заради цікавості брали у приймальника ягід дозиметр, але радіаційний фон там у нормі. Ось і думай, що воно таке. Проте не виключено, що колись, у сиву давнину, наш край відчув на собі дотик космосу. Хоча є й інші припущення: через перепад рівня грунтових вод земля просіла або маємо справу із залишеним старовинним родовищем залізної руди. Словом, правильну відповідь без думки спеціалістів не відшукати…
У ході розмови з Сергієм Дмитровичем не обминули його улюбленої теми – техніки. Він власник власноруч зібраного триколісного всюдихода. Каже, що давно мріяв про такий засіб пересування. По ягоди чи гриби, на рибалку, зрештою, на шашлики – ну як тут без цього? І ось вже два роки, відколи будь-яку місцевість може підкорити без зайвих зусиль. Поле, очерет у болоті, хащі, глибокий сніг – ніщо його не зупинить. Навіть водні перешкоди долає всюдихід – зі швидкістю 5 км на годину. (До задніх коліс у такому випадку під’єднуються лопаті). А по дорозі може розігнатися на всі п’ятдесят. Коли проводив випробування, то спеціально вирушав у такі нетрі, звідки вибратися хіба що вертольотом, проте нічого, техніка не підвела.
З технічного погляду конструкція наче й проста, але довелося аж п’ять разів її вдосконалювати. Свого часу Сергій Колоша передплачував журнал «Моделіст-конструктор», однак швидко переконався: до більшості питань треба доходити власним розумом. А витрачений час на міркування винагороджений буде усвідомленням здатності самостійно знаходити вихід з усіляких ситуацій. Врешті-решт, що у нього рук нема і голова не варить? Ото ж бо й воно.
Встановив на власноруч сконструйовану раму всюдихода двигун від мотоцикла «Мінськ», колеса зробив з металевої діжки, а гуму використав «Уралівську», подвійну. І вийшов транспорт – по землі їздить та й по воді теж. У господарстві згодиться, а як настрій треба підняти, то проїдешся рідним краєм з півгодини, адреналіну скуштуєш – вже й на душі веселіше.
У мріях Сергія Колоші – не сидіти, склавши руки. Хочеться чогось більш досконалого, серйознішого. Думає придбаний не так давно «Запорожець» переробити на чотириколісний всюдихід. Це вже буде щось якісно інше. Але ж на тому й світ тримається – на прагненні досягти чогось нового. Зрештою народ у нас майструватий, чи не так? Слід вірити, що задумане Сергієм Дмитровичем обов’язково вдасться втілити у життя.
Олег
МІРОШНИЧЕНКО
Фото автора
Комментариев нет:
Отправить комментарий