У переддень Старого Нового року нам так захотілося чогось надзвичайного, по-справжньому казкового! Вирішили: поїдемо щедрувати, а тоді відвідаємо багатодітну сім’ю Оксани й Павла Куценків, їх милий будиночок сімейного типу, де, дійсно, усім тепло і затишно.
Задум вдався! Гостинців журналісти з працівниками відділу культури назбирали цілу торбу. Вручаючи їх маленьким і дорослим Куценкам, і самі усміхалися: і від того, що попали „в яблучко”, і від усвідомлення малесенької радості, яку принесли іншим. Думається: ця досить велика духовна ніша й надалі не заб’ється різними стереотипами. А продовжуватиме наповнюватися, приносити щастя...
Керована нестримним бажанням показати нашим читачам духовно багатих людей Щорсівщини редакційна бригада за потужної підтримки красунь-співачок РБК Оксани Бондаревської й Лесі Бівалькевич, віртуоза-баяніста Валерія Шевардіна, Діда Мороза (делегованого місцевим терцентром) вирушила в дорогу. І хоча трохи підводила погода, наша група працювала на повну силу: співала нові щедрівки, проводила конкурси й розваги, намагалася створювати атмосферу свята, такий собі новорічно-різдвяний вертеп.
І. В училищі
Почали ми з ВПУЛГ, де, як завжди, все було на висоті. Виконуючий обов’язки директора Віктор Ананко, його колега Сергій Мойсіяш і решта хазяїв цього навчального закладу не приховували гордості і радості за зроблене, ділилися найближчими планами і щедро віддячували гостинцями. Всі згадували І.С. Вдовенка, нашого нинішнього голову обласної ради, його особистий внесок у розбудову училища, талант керівника. Віриться: до Ігоря Станіславовича озвучене долітало, надихало на нові звершення на благо рідного краю.
ІІ. У мами народного депутата України
Щойно ми розпрощалися з ВПУЛГівцями, як вже стояли на порозі іншого ошатного будиночка, в якому мешкає мама народного депутата України Василя Амельченка. Мила Тетяна Йосипівна зустріла нас з чарівною донькою Валентиною.
Усміхнені, приязні, вони відразу взялися частувати, промовляти слова побажань – здоров’я, миру, злагоди. Про двох синів – Валерія й Василя – говорили з любов’ю і вдячністю.
Допомагають матеріально, регулярно телефонують, одне погано: рідко приїжджають і онуків привозять, - зітхала Тетяна Йосипівна.
Як соловейко, щебетала її донька Валя, така вже гарна хазяєчка.
Вони з мамою нам підспівували, причому професійно, демонструючи поставлені сильні голоси, професійний слух.
Як виявилось, Тетяна Йосипівна в молодості з концертами об’їжджала не те що область – ближнє зарубіжжя. У Білорусі в ансамблі співала, і в Росії. Ще й як співала! За нею й іншими виконавцями навіть літак присилали!
Ну а випечені нею картопляні пиріжки – то окрема тема. Ніде таких смаколиків не їли! Тож спасибі вам, дорогі Амельченки, і – многії-многії літа!
ІІІ. У Олега Хасенка
У дім до О.М. Хасенка, депутата обласної ради, їхали не вперше. Очікування побачити тепло і світло нас не підвело. Пані Антоніна, дружина Олега Миколайовича, якраз проводжала гурт маленьких щедрувальників. Ті виходили з оберемками цукерок і мандарин, щось весело обговорюючи.
Переключивши увагу на нас, господиня встигала і стіл шикарний накривати, про онучок мову вести, і про художню самодіяльність, в якій не так давно брала активну участь.
До речі, Антоніну Петрівну й досі чекають на сцені, адже такого голосу ще пошукати треба!
Не хотілося від Хасенок від’їжджати – так добре у них було, так щиро і душевно!
IV. У міськраді
І у міськраді нас прийняли прекрасно, причому на місці були і сам голова Олександр Олександрович, і секретар, і заступники, і всі інші працівники.
Цукерками смачнючими і коньяком пригощали, висловлювали надію на покращення життя у місті, тісну співпрацю з різними структурами, підтримку всіх містян у реалізації намічених планів.
Хай так і буде, хай рік, що наступив, стане знаковим, наповненим багатьма корисними справами!
V. У тещі голови районної ради
Без перебільшення, подивувала нас зустріч у Великому Щимелі з тещею і тестем голови районної ради П.Л. Мірошниченка.
Тамара і Сергій Валькевичі, здалося, гостинно відчинили не лише двері своєї оселі - відчинили потаємні двері своєї душі і серця. Грати так не можна! Це все у них справжнє – і блиск в очах, і ніжність, з якою дивляться одне на одного, і думки, що висловлюють. Хазяї вони – на всі руки майстри! У сараях і хрюкає, і мукає, і чистота кругом – блискуча!
На наші розпитування про те, чи допомагають зять з донькою, теща і тесть Павла Леонідовича в один голос відповіли: „І сіно гребуть, і картоплю копають, і в усьому, чим можуть, допомагають...”
От який у нас роботящий голова, от які у нього славні й молоді другі батьки!
VI. У Бориса Добродія
Коли вже заговорили про голів, то, звісно, будучи у селі, не могли не завітати до його лідера – Б.О. Добродія. Зізнаємося: шалене задоволення отримали і пожалкували, що мало поспілкувалися. І господар, і господиня, і їхній синок та крихітна модниця донечка до свята зустрічі Старого Нового року готувалися за всіма правилами. Кроля запекли, домашніх ковбас начинили, узвару наварили і садибу прикрасили усілякими вигадками.
Словом, вся сім’я, а особливо її берегиня – Оксана Миколаївна, показала високий майстер-клас з неповторними щедрістю і любов’ю.
VII. У прийомній сім’ї Перегуд
Весело грав акордеон, легкий морозець і дрібний сніжок лише додавали нашій мандрівці романтики, заводили до нових хазяїв.
Щедру кутю з родзинками, маком, горіхами, медом, налисники з яблуками і сиром і ще багато чого, що є лише у них, ми побачили у відомого своєю великодушністю, вмінням жити у гармонії подружжя Неллі й Володимира Перегуд. І хоч доньок та сина вдома не було, їхня присутність відчувалася. Не лише у грамотах, дипломах за перші маленькі досягнення, а просто в самому повітрі, самій аурі цієї родини. Родини, де вишуканим й ідеальним є все.
Отак ми пощедрували. Солодкі гостинці, фрукти вирішили відвезти ще одній особливій, самобутній у підході до головних життєвих цінностей родині – Павла й Оксани Куценків. У будиночку сімейного типу, який це подружжя наповнило окремим чистим змістом, ми побачили кохання, побачили щастя. (Див. фото на 1 стор.). Ну хіба є щось головніше?
Олена КОМПАНЕЦЬ
Фото автора та Леоніда ШЛОМИ
Задум вдався! Гостинців журналісти з працівниками відділу культури назбирали цілу торбу. Вручаючи їх маленьким і дорослим Куценкам, і самі усміхалися: і від того, що попали „в яблучко”, і від усвідомлення малесенької радості, яку принесли іншим. Думається: ця досить велика духовна ніша й надалі не заб’ється різними стереотипами. А продовжуватиме наповнюватися, приносити щастя...
Керована нестримним бажанням показати нашим читачам духовно багатих людей Щорсівщини редакційна бригада за потужної підтримки красунь-співачок РБК Оксани Бондаревської й Лесі Бівалькевич, віртуоза-баяніста Валерія Шевардіна, Діда Мороза (делегованого місцевим терцентром) вирушила в дорогу. І хоча трохи підводила погода, наша група працювала на повну силу: співала нові щедрівки, проводила конкурси й розваги, намагалася створювати атмосферу свята, такий собі новорічно-різдвяний вертеп.
І. В училищі
Почали ми з ВПУЛГ, де, як завжди, все було на висоті. Виконуючий обов’язки директора Віктор Ананко, його колега Сергій Мойсіяш і решта хазяїв цього навчального закладу не приховували гордості і радості за зроблене, ділилися найближчими планами і щедро віддячували гостинцями. Всі згадували І.С. Вдовенка, нашого нинішнього голову обласної ради, його особистий внесок у розбудову училища, талант керівника. Віриться: до Ігоря Станіславовича озвучене долітало, надихало на нові звершення на благо рідного краю.
ІІ. У мами народного депутата України
Щойно ми розпрощалися з ВПУЛГівцями, як вже стояли на порозі іншого ошатного будиночка, в якому мешкає мама народного депутата України Василя Амельченка. Мила Тетяна Йосипівна зустріла нас з чарівною донькою Валентиною.
Усміхнені, приязні, вони відразу взялися частувати, промовляти слова побажань – здоров’я, миру, злагоди. Про двох синів – Валерія й Василя – говорили з любов’ю і вдячністю.
Допомагають матеріально, регулярно телефонують, одне погано: рідко приїжджають і онуків привозять, - зітхала Тетяна Йосипівна.
Як соловейко, щебетала її донька Валя, така вже гарна хазяєчка.
Вони з мамою нам підспівували, причому професійно, демонструючи поставлені сильні голоси, професійний слух.
Як виявилось, Тетяна Йосипівна в молодості з концертами об’їжджала не те що область – ближнє зарубіжжя. У Білорусі в ансамблі співала, і в Росії. Ще й як співала! За нею й іншими виконавцями навіть літак присилали!
Ну а випечені нею картопляні пиріжки – то окрема тема. Ніде таких смаколиків не їли! Тож спасибі вам, дорогі Амельченки, і – многії-многії літа!
ІІІ. У Олега Хасенка
У дім до О.М. Хасенка, депутата обласної ради, їхали не вперше. Очікування побачити тепло і світло нас не підвело. Пані Антоніна, дружина Олега Миколайовича, якраз проводжала гурт маленьких щедрувальників. Ті виходили з оберемками цукерок і мандарин, щось весело обговорюючи.
Переключивши увагу на нас, господиня встигала і стіл шикарний накривати, про онучок мову вести, і про художню самодіяльність, в якій не так давно брала активну участь.
До речі, Антоніну Петрівну й досі чекають на сцені, адже такого голосу ще пошукати треба!
Не хотілося від Хасенок від’їжджати – так добре у них було, так щиро і душевно!
IV. У міськраді
І у міськраді нас прийняли прекрасно, причому на місці були і сам голова Олександр Олександрович, і секретар, і заступники, і всі інші працівники.
Цукерками смачнючими і коньяком пригощали, висловлювали надію на покращення життя у місті, тісну співпрацю з різними структурами, підтримку всіх містян у реалізації намічених планів.
Хай так і буде, хай рік, що наступив, стане знаковим, наповненим багатьма корисними справами!
V. У тещі голови районної ради
Без перебільшення, подивувала нас зустріч у Великому Щимелі з тещею і тестем голови районної ради П.Л. Мірошниченка.
Тамара і Сергій Валькевичі, здалося, гостинно відчинили не лише двері своєї оселі - відчинили потаємні двері своєї душі і серця. Грати так не можна! Це все у них справжнє – і блиск в очах, і ніжність, з якою дивляться одне на одного, і думки, що висловлюють. Хазяї вони – на всі руки майстри! У сараях і хрюкає, і мукає, і чистота кругом – блискуча!
На наші розпитування про те, чи допомагають зять з донькою, теща і тесть Павла Леонідовича в один голос відповіли: „І сіно гребуть, і картоплю копають, і в усьому, чим можуть, допомагають...”
От який у нас роботящий голова, от які у нього славні й молоді другі батьки!
VI. У Бориса Добродія
Коли вже заговорили про голів, то, звісно, будучи у селі, не могли не завітати до його лідера – Б.О. Добродія. Зізнаємося: шалене задоволення отримали і пожалкували, що мало поспілкувалися. І господар, і господиня, і їхній синок та крихітна модниця донечка до свята зустрічі Старого Нового року готувалися за всіма правилами. Кроля запекли, домашніх ковбас начинили, узвару наварили і садибу прикрасили усілякими вигадками.
Словом, вся сім’я, а особливо її берегиня – Оксана Миколаївна, показала високий майстер-клас з неповторними щедрістю і любов’ю.
VII. У прийомній сім’ї Перегуд
Весело грав акордеон, легкий морозець і дрібний сніжок лише додавали нашій мандрівці романтики, заводили до нових хазяїв.
Щедру кутю з родзинками, маком, горіхами, медом, налисники з яблуками і сиром і ще багато чого, що є лише у них, ми побачили у відомого своєю великодушністю, вмінням жити у гармонії подружжя Неллі й Володимира Перегуд. І хоч доньок та сина вдома не було, їхня присутність відчувалася. Не лише у грамотах, дипломах за перші маленькі досягнення, а просто в самому повітрі, самій аурі цієї родини. Родини, де вишуканим й ідеальним є все.
Отак ми пощедрували. Солодкі гостинці, фрукти вирішили відвезти ще одній особливій, самобутній у підході до головних життєвих цінностей родині – Павла й Оксани Куценків. У будиночку сімейного типу, який це подружжя наповнило окремим чистим змістом, ми побачили кохання, побачили щастя. (Див. фото на 1 стор.). Ну хіба є щось головніше?
Олена КОМПАНЕЦЬ
Фото автора та Леоніда ШЛОМИ
Комментариев нет:
Отправить комментарий