Ім’я Ольги Олександрівни Білої відомо багатьом мешканцям нашого міста, але особливо колишнім учням і батькам середньої школи №3, де багато років вона пропрацювала вчителем української мови і літератури.
Вона була гарною, порядною, енергійною, співчутливою, хоч на долю випало багато випробувань. Найбільшим – стала раптова смерть старшого сина Андрія. Напевно, таке горе дуже вплинуло на здоров’я і в 2005 році її життя поділилося на «до» і «після» інсульту. Завдяки своїй сестрі Світлані Шломі, яка нерухому її відвезла в обласну лікарню, Ольга Олександрівна стала розмовляти, пересуватись по квартирі, і навіть чистити картоплю, хоч одна сторона її тіла була нерухома. Довгі 11 років вона боролася з хворобою. Звичайно, вчительку підтримували колишні колеги, друзі, але більше всього родина сестри і – єдиний син Сергій.
А в березні 2016 року Ольги Олександрівни не стало. Назбирати кошти на пам’ятник за 11 років зі своєї мізерної пенсії вона звичайно не могла, тому в цьому році колишні вчителі середньої школи №3 запропонували допомогу. І першими відгукнулися учні 1994 року випуску, класним керівником у яких була Біла О.О.: Павло Тютюнник та Сергій Лазоренко принесли доволі значну суму коштів. До них долучилися інші випускники. Але найбільше коштів зібрали ті, хто закінчував школу у 2001 році (останній випуск Ольги Олександрівни). Тут на висоті виявився Олександр Кухаренко, котрий, власне, організував збір потрібної суми. Також свій внесок у встановлення пам’ятника здійснив випускник 1987 року, вчителі-пенсіонери, робітники гімназії і навіть колишні працівники. Додавали потрібне рідні, друзі, а в результаті на могилі Ольги Олександрівни тепер стоїть пам’ятник, який засвідчує те, що вона залишила по собі на землі добрий слід і вічну пам’ять.
Людмила Кліщевнікова
Вона була гарною, порядною, енергійною, співчутливою, хоч на долю випало багато випробувань. Найбільшим – стала раптова смерть старшого сина Андрія. Напевно, таке горе дуже вплинуло на здоров’я і в 2005 році її життя поділилося на «до» і «після» інсульту. Завдяки своїй сестрі Світлані Шломі, яка нерухому її відвезла в обласну лікарню, Ольга Олександрівна стала розмовляти, пересуватись по квартирі, і навіть чистити картоплю, хоч одна сторона її тіла була нерухома. Довгі 11 років вона боролася з хворобою. Звичайно, вчительку підтримували колишні колеги, друзі, але більше всього родина сестри і – єдиний син Сергій.
А в березні 2016 року Ольги Олександрівни не стало. Назбирати кошти на пам’ятник за 11 років зі своєї мізерної пенсії вона звичайно не могла, тому в цьому році колишні вчителі середньої школи №3 запропонували допомогу. І першими відгукнулися учні 1994 року випуску, класним керівником у яких була Біла О.О.: Павло Тютюнник та Сергій Лазоренко принесли доволі значну суму коштів. До них долучилися інші випускники. Але найбільше коштів зібрали ті, хто закінчував школу у 2001 році (останній випуск Ольги Олександрівни). Тут на висоті виявився Олександр Кухаренко, котрий, власне, організував збір потрібної суми. Також свій внесок у встановлення пам’ятника здійснив випускник 1987 року, вчителі-пенсіонери, робітники гімназії і навіть колишні працівники. Додавали потрібне рідні, друзі, а в результаті на могилі Ольги Олександрівни тепер стоїть пам’ятник, який засвідчує те, що вона залишила по собі на землі добрий слід і вічну пам’ять.
Людмила Кліщевнікова
Комментариев нет:
Отправить комментарий