Права працівників на охорону
праці під час роботи передбачено в статті 6 Закону України «Про охорону праці»
від 14.10.1992 № 2694-XII. А саме: умови праці на робочому місці, безпека
технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва,
стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються
працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам
законодавства.
Працівник має право відмовитися
від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його
життя чи здоров'я або для людей, які його оточують, або для виробничого
середовища чи довкілля. Він зобов'язаний негайно повідомити про це
безпосереднього керівника або роботодавця. Факт наявності такої ситуації за
необхідності підтверджується спеціалістами з охорони праці підприємства за
участю представника профспілки, членом якої він є, або уповноваженої
працівниками особи з питань охорони праці (якщо професійна спілка на
підприємстві не створювалася), а також страхового експерта з охорони праці.
За період простою з причин,
передбачених частиною другою цієї статті, які виникли не з вини працівника, за
ним зберігається середній заробіток. Працівник має право розірвати трудовий
договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавства про
охорону праці, не додержується умов колективного договору з цих питань. У цьому
разі працівникові виплачується вихідна допомога в розмірі, передбаченому
колективним договором, але не менше тримісячного заробітку.
Працівника, який за станом
здоров'я відповідно до медичного висновку потребує надання легшої роботи,
роботодавець повинен перевести за згодою працівника на таку роботу на термін,
зазначений у медичному висновку, і у разі потреби встановити скорочений робочий
день та організувати проведення навчання працівника з набуття іншої професії
відповідно до законодавства.
На час зупинення експлуатації
підприємства, цеху, дільниці, окремого виробництва або устаткування органом
державного нагляду за охороною праці чи службою охорони праці за працівником
зберігаються місце роботи, а також середній заробіток.
Згідно статті 7 вказаного Закону
працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці,
безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або
рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на
оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості
робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у
підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку,
визначеному законодавством.
Відшкодування шкоди, заподіяної
працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі смерті працівника,
здійснюється Фондом соціального страхування України відповідно до Закону
України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Роботодавець може за рахунок
власних коштів здійснювати потерпілим та членам їх сімей додаткові виплати
відповідно до колективного чи трудового договору.
За працівниками, які втратили
працездатність у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним
захворюванням, зберігаються місце роботи (посада) та середня заробітна плата на
весь період до відновлення працездатності або до встановлення стійкої втрати
професійної працездатності. У разі неможливості виконання потерпілим
попередньої роботи проводяться його навчання і перекваліфікація, а також
працевлаштування відповідно до медичних рекомендацій.
Час перебування на інвалідності у
зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням
зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу
роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових
умовах і в пільгових розмірах у порядку, встановленому законом.
Сергій Лисогор
страховий
експерт з охорони праці
Городнянського відділення Фонду
соціального страхування в
Чернігівській області
Комментариев нет:
Отправить комментарий