Родинним корінням, столицею дитинства, носієм знань, моралі і культури називають Петрівський НВК його нинішні і вчорашні випускники. Багато з них зійшлося і з’їхалося до нього суботнього дня (21 жовтня), аби зустрітися і відсвяткувати неординарну дату – 50-літній ювілей.
Захід проходив у актовій залі цього навчального закладу, яка ледь вміщала бажаючих відвести душу в тісному колі. Але в цій залі вистачало світла і енергії для щиросердних спогадів, зізнань у вірності обраному шляху, в тому, що у цій буремній водоверті колектив школи не самотній, що у нього є справжні друзі-меценати, а головне – є знання і прагнення для досягнення нових вершин, нових успіхів.
І зовсім не посивілими виглядали скроні вірних своїм землякам і великій Україні ветеранів педагогічної ниви – за природою лідерів навіть тоді, коли мовчки ніяково усміхалися чи пригортали до грудей букетики осінніх хризантем. То про таких сіячів знань сказав колись відомий класик: «Перед своїми вчителями я вічний боржник...» Ну як не погодитися із цим? Як не розуміти важливості школи вцілому, що, приміром, впродовж п’ятьох десятиліть тримає курс на творення добра у рідній Сновщині, живе одними бажаннями найріднішої малої батьківщини.
Олена КОМПАНЕЦЬ, фото автора
Із історії школи
Із 1889 року у селі почала діяти церковно-приходська школа. Перші заняття проводилися в будинку випускника духовного училища Миколи Зосимовича, він же був і наставником дітей. Завідував школою місцевий священик. Цікаво, що в селі з 1898 р. діяла й школа грамоти для 30 дівчат. Уроки проводили в приватному будинку, викладачами були отець Іон та псаломник Іван Юрченко. До 1930 р. школа була церковно-приходською, в якій дітей навчав дяк. В 1931 році утворено 5 класів.
У 1934 році відбувся перший випуск учнів, які отримали свідоцтво про семирічну освіту.
З 1954 року школа розміщувалася в семи будівлях, налічувала 440 учнів і почала називатись Петрівською середньою загальноосвітньою політехнічною школою з виробничим навчанням. Із 1959 року обов’язковою стає восьмирічна освіта.
У 1967 р. в листопаді учні перейшли в нове триповерхове приміщення з центральним опаленням площею 2750 квадратних метрів, яке побудував колгосп імені Петровського. Головою колгоспу на той час працював М.І. Дорошенко, а першим директором навчального закладу був М.К. Ткаченко.
Школа – це типове триповерхове приміщення з центральним газовим опаленням, на яке перейшла в 1995 році. На території школи знаходиться спортивний та ігрові майданчики для вихованців дошкільного закладу і учнів молодших класів.
Наразі в школі трудиться 21 вчитель, 3 вихователі. Директор – Василь Павлович Шмаровоз, заступник директора з навчально-виховної роботи - Тетяна Миколаївна Щербина, заступник директора з виховної роботи – Алла Євгенівна Бобровник. 1 вчитель має звання «Учитель-методист» (О.М. Бобровник), 3 – «Старший вчитель» (В.П. Шмаровоз, Т.М. Щербина, Г.М. Білоус), 15 вчителів мають вищу категорію, 4 вчителі – І категорію, 2 вчителі – категорію «Спеціаліст».
Захід проходив у актовій залі цього навчального закладу, яка ледь вміщала бажаючих відвести душу в тісному колі. Але в цій залі вистачало світла і енергії для щиросердних спогадів, зізнань у вірності обраному шляху, в тому, що у цій буремній водоверті колектив школи не самотній, що у нього є справжні друзі-меценати, а головне – є знання і прагнення для досягнення нових вершин, нових успіхів.
І зовсім не посивілими виглядали скроні вірних своїм землякам і великій Україні ветеранів педагогічної ниви – за природою лідерів навіть тоді, коли мовчки ніяково усміхалися чи пригортали до грудей букетики осінніх хризантем. То про таких сіячів знань сказав колись відомий класик: «Перед своїми вчителями я вічний боржник...» Ну як не погодитися із цим? Як не розуміти важливості школи вцілому, що, приміром, впродовж п’ятьох десятиліть тримає курс на творення добра у рідній Сновщині, живе одними бажаннями найріднішої малої батьківщини.
Олена КОМПАНЕЦЬ, фото автора
Із історії школи
Із 1889 року у селі почала діяти церковно-приходська школа. Перші заняття проводилися в будинку випускника духовного училища Миколи Зосимовича, він же був і наставником дітей. Завідував школою місцевий священик. Цікаво, що в селі з 1898 р. діяла й школа грамоти для 30 дівчат. Уроки проводили в приватному будинку, викладачами були отець Іон та псаломник Іван Юрченко. До 1930 р. школа була церковно-приходською, в якій дітей навчав дяк. В 1931 році утворено 5 класів.
У 1934 році відбувся перший випуск учнів, які отримали свідоцтво про семирічну освіту.
З 1954 року школа розміщувалася в семи будівлях, налічувала 440 учнів і почала називатись Петрівською середньою загальноосвітньою політехнічною школою з виробничим навчанням. Із 1959 року обов’язковою стає восьмирічна освіта.
У 1967 р. в листопаді учні перейшли в нове триповерхове приміщення з центральним опаленням площею 2750 квадратних метрів, яке побудував колгосп імені Петровського. Головою колгоспу на той час працював М.І. Дорошенко, а першим директором навчального закладу був М.К. Ткаченко.
Школа – це типове триповерхове приміщення з центральним газовим опаленням, на яке перейшла в 1995 році. На території школи знаходиться спортивний та ігрові майданчики для вихованців дошкільного закладу і учнів молодших класів.
Наразі в школі трудиться 21 вчитель, 3 вихователі. Директор – Василь Павлович Шмаровоз, заступник директора з навчально-виховної роботи - Тетяна Миколаївна Щербина, заступник директора з виховної роботи – Алла Євгенівна Бобровник. 1 вчитель має звання «Учитель-методист» (О.М. Бобровник), 3 – «Старший вчитель» (В.П. Шмаровоз, Т.М. Щербина, Г.М. Білоус), 15 вчителів мають вищу категорію, 4 вчителі – І категорію, 2 вчителі – категорію «Спеціаліст».
Комментариев нет:
Отправить комментарий