Минулої неділі Щорський електромеханічний завод заявив про себе: надзвичайно захоплююче, надзвичайно потужно, продемонструвавши традиції та особливості свого підприємства, яке колись гриміло славою на весь край.
Тисячі працюючих, високі зарплати, новітнє технологічне обладнання, військові замовлення і виготовлення товарів народного вжитку – про все це знали далеко за межами району. Як знали про заводські зварювальні напівавтомати, котли й миючі машини, контейнери, що довгим ланцюгом вирушали до Києва та інших місць країни, про бази відпочинку, цікаве дозвілля і соціальний захист, чим повсякчас опікувалася адміністрація й профспілка. Лідер заводської профспілки Валентина Приходько – людина високої духовної аури, авторитетна й безмежно віддана дорученій справі, щира у прагненні зробити добро людям за всі роки (доки рідне підприємство «стояло») не полишала ідеї зібрати колектив на щиру розмову. І щоразу, коли чула згоджувальні голоси у відповідь, світилися теплотою її очі, а м’який голос випромінював непідробну радість.
І ось нарешті задум здійснився. Певна: здійснився завдяки їй і десяткам інших – сердечних, природно талановитих колег по роботі, друзів-однодумців, котрі пройшли нелегкий шлях робочих буднів і сходинок, котрі взяли безпосередньо участь у підготовці і проведенні цієї зустрічі. Одна деталь: Валентина Приходько зі своїми дівчатами підняли на ноги все місто, організували до участі спонсорів і різного роду музик (вокалістів й танцюристів), чи не кожного гостя винагородили маленькими призами і квітами, а в Будинку культури влаштували справжній аншлаг. Глядачі заповнили в ньому не тільки «сидячі» місця, а, уявіть, стояли між рядів, біля дверей і обабіч сцени.
Старалася артистична ведуча програми – Раїса Сотнікова, намагаючись заводити зал спогадами про те, як тоді працювалось, відпочивалось. Викладалися на повен зріст усі, хто виходив на сцену: Любов Данилова, Надія Левчановська, Олена Климова, Леонід Копилов, Михайло Козловський, Валерій Семак, Анатолій Дорошенко, Тетяна Аникієнко, Святослав Колодочкін, Андрій Павленко, Ольга Павленко, Володимир Біба, усі, хто як то кажуть, був за кулісами дійства (мову веду про оргкомітет у складі Валентини Приходько, Любові Удод, Марії Біби, Ніни Савченко, Валентини Кутас, Віри Швед, Людмили Грищенко, Наталії Платонової, Галини Рубан). Всі вони разом з учасниками художньої самодіяльності БК (завідуюча віділом культури Наталія Добненко, директор Лідія Легеза) дуже вдало провели непересічну мандрівку в минуле, поєднавши її з сучасним сновським дивосвітом.
Люди майже три години зачаровано слухали концерт, переглядали прекрасну фотовиставку, милувалися грою духового оркестру під керівництвом Леоніда Рибальченка, обговорювали хист «Ягідок», «Світлячка», «Спадщини», дует Андрія Павленка й Святослава Колодочкіна, Оксани Бондаревської.
І оживало навколишнє й сучасне, і буяла навкруг теплота, загострювалося розуміння: як багато добра можуть зробити люди, коли вони присвятили себе покликанню й улюбленій роботі.
Олена Компанець, фото автора
Тисячі працюючих, високі зарплати, новітнє технологічне обладнання, військові замовлення і виготовлення товарів народного вжитку – про все це знали далеко за межами району. Як знали про заводські зварювальні напівавтомати, котли й миючі машини, контейнери, що довгим ланцюгом вирушали до Києва та інших місць країни, про бази відпочинку, цікаве дозвілля і соціальний захист, чим повсякчас опікувалася адміністрація й профспілка. Лідер заводської профспілки Валентина Приходько – людина високої духовної аури, авторитетна й безмежно віддана дорученій справі, щира у прагненні зробити добро людям за всі роки (доки рідне підприємство «стояло») не полишала ідеї зібрати колектив на щиру розмову. І щоразу, коли чула згоджувальні голоси у відповідь, світилися теплотою її очі, а м’який голос випромінював непідробну радість.
І ось нарешті задум здійснився. Певна: здійснився завдяки їй і десяткам інших – сердечних, природно талановитих колег по роботі, друзів-однодумців, котрі пройшли нелегкий шлях робочих буднів і сходинок, котрі взяли безпосередньо участь у підготовці і проведенні цієї зустрічі. Одна деталь: Валентина Приходько зі своїми дівчатами підняли на ноги все місто, організували до участі спонсорів і різного роду музик (вокалістів й танцюристів), чи не кожного гостя винагородили маленькими призами і квітами, а в Будинку культури влаштували справжній аншлаг. Глядачі заповнили в ньому не тільки «сидячі» місця, а, уявіть, стояли між рядів, біля дверей і обабіч сцени.
Старалася артистична ведуча програми – Раїса Сотнікова, намагаючись заводити зал спогадами про те, як тоді працювалось, відпочивалось. Викладалися на повен зріст усі, хто виходив на сцену: Любов Данилова, Надія Левчановська, Олена Климова, Леонід Копилов, Михайло Козловський, Валерій Семак, Анатолій Дорошенко, Тетяна Аникієнко, Святослав Колодочкін, Андрій Павленко, Ольга Павленко, Володимир Біба, усі, хто як то кажуть, був за кулісами дійства (мову веду про оргкомітет у складі Валентини Приходько, Любові Удод, Марії Біби, Ніни Савченко, Валентини Кутас, Віри Швед, Людмили Грищенко, Наталії Платонової, Галини Рубан). Всі вони разом з учасниками художньої самодіяльності БК (завідуюча віділом культури Наталія Добненко, директор Лідія Легеза) дуже вдало провели непересічну мандрівку в минуле, поєднавши її з сучасним сновським дивосвітом.
Люди майже три години зачаровано слухали концерт, переглядали прекрасну фотовиставку, милувалися грою духового оркестру під керівництвом Леоніда Рибальченка, обговорювали хист «Ягідок», «Світлячка», «Спадщини», дует Андрія Павленка й Святослава Колодочкіна, Оксани Бондаревської.
І оживало навколишнє й сучасне, і буяла навкруг теплота, загострювалося розуміння: як багато добра можуть зробити люди, коли вони присвятили себе покликанню й улюбленій роботі.
Олена Компанець, фото автора
Комментариев нет:
Отправить комментарий