Низківка зустрічала нас щедрими кетягами калини, п’янким запахом чорнобривців, які на фоні розбитих сільських доріг і купи порожніх хат нагадували якусь невидиму глибину часового простору, безмежну природу.
У холодному приміщенні сільради працювала в.о. старости Л.М. Гордієнко за підтримки ще декількох своїх колежанок, вдягнених у теплі куртки і чобітки.
- Уявіть собі, на території, де зареєстровано 366 людей, бажаючих піти трудитися кочегаром, досі не знайшлося. Хоча платня за цю роботу становить 1600 гривень, що, як для села, то і досить непогано, - резюмувала Людмила Миколаївна.
Натомість дуже хвалила своїх надійних помічників – очільників місцевої пошти Ларису Кузьміну, клубу – Оксану Шевченко, бібліотеки – Катерину Сидоренко. Приміром, у день Віри, Надії й Любові Катерина Василівна зібрала за «круглий стіл» всіх попередніх працівників сільської книгозбірні – Ларису Кузьміну, Валентину Павлюк, Марію Портянко, Марію Романюк, вщент зачерпнувши з їхнього творчого джерела прагнення розкривати землякам великий духовний світ, розвивати ті хороші традиції, які склалися десятиріччями.
Нести людям красу й неповторність української пісні виходить у місцевих учасників художньої самодіяльності. У день приїзду редакційної бригади вони саме проводили велику репетицію до Дня села (це свято відбулося 14 жовтня і вийшло дуже гарним), побувавши на якій, подумалося: яка ж то бездонна душа в нашого народу, яка неповторна краса озвучениих ним мелодій!
Дзвеніли ці мелодії різними голосами, бентежністю чийогось кохання, смутком чийогось розставання, чиїмись мріями, поривами до щастя, душу утішали, заворожували. Людмила Гордієнко своїх артистів нахвалювала так завзято і щиро, що не погодитися з нею було б нечесно. Тим паче, що, як виявилося, всі артисти – хороші мами, дружини і господині. Тримають худобу, порають великі городи, здають тоннами молоко і картоплю. Цьогоріч бульба в селі вродила рясно, хоча продати її за таку ціну, за яку б хотілося - не виходить. Наразі закупівельники беруть по 2 грн. 50 коп. за кілограм, а молоко купують по 4 грн. 50 коп. за літр. Молочним монополістом виступає Ічнянський завод сухого молока та масла, який, до речі, не стоїть осторонь від меценатства. На свято села підприємство внесло свій внесок. Зробили його і депутат міськради Павло Тютюнник, і постійні людські «палички-виручалочки» - «Щорсагроімпульс» в особі Миколи Миколайовича Скоробогатька. Названий господарник не один рік поспіль поруч з низківцями у чи не всіх їхніх питаннях і проблемах досягає він повного порозуміння у співпраці з Людмилою Гордієнко, котрій за відданість справі можна навіть пам’ятник ставити.
Маленька, тендітна, освічена і людяна, вона встигає вісім населених пунктів велосипедом об’їжджати, кожну хвірточку і віконечко там знати, кожне серце зігрівати!
А кумом її, знаєте, хто є? Сам народний депутат України Василь Амельченко! Утім, будучи занадто скромною, Людмила Миколаївна своїми зірковими зв’язками не хизується, живе, як усі, гнучи спину зрання до вечора. Її садиба й службова будівля - у різнобарв’ї жагучих хризантем. Ще там повсідалися... гриби. Каже: «Відразу за сільрадою вчора знайшла 22 підберезовики, і сьогодні вже нарізала!»
А за народним повір’ям, там, де все буяє і росте – світла аура й позитивна енергетика. Тож хай всього цього головному лідеру громади та всім її членам буде багато.
Олена КОМПАНЕЦЬ
Фото автора
Р.S. Коли верстався номер, стало відомо, що сільрада вже увійшла в опалювальний сезон.
У холодному приміщенні сільради працювала в.о. старости Л.М. Гордієнко за підтримки ще декількох своїх колежанок, вдягнених у теплі куртки і чобітки.
- Уявіть собі, на території, де зареєстровано 366 людей, бажаючих піти трудитися кочегаром, досі не знайшлося. Хоча платня за цю роботу становить 1600 гривень, що, як для села, то і досить непогано, - резюмувала Людмила Миколаївна.
Натомість дуже хвалила своїх надійних помічників – очільників місцевої пошти Ларису Кузьміну, клубу – Оксану Шевченко, бібліотеки – Катерину Сидоренко. Приміром, у день Віри, Надії й Любові Катерина Василівна зібрала за «круглий стіл» всіх попередніх працівників сільської книгозбірні – Ларису Кузьміну, Валентину Павлюк, Марію Портянко, Марію Романюк, вщент зачерпнувши з їхнього творчого джерела прагнення розкривати землякам великий духовний світ, розвивати ті хороші традиції, які склалися десятиріччями.
Нести людям красу й неповторність української пісні виходить у місцевих учасників художньої самодіяльності. У день приїзду редакційної бригади вони саме проводили велику репетицію до Дня села (це свято відбулося 14 жовтня і вийшло дуже гарним), побувавши на якій, подумалося: яка ж то бездонна душа в нашого народу, яка неповторна краса озвучениих ним мелодій!
Дзвеніли ці мелодії різними голосами, бентежністю чийогось кохання, смутком чийогось розставання, чиїмись мріями, поривами до щастя, душу утішали, заворожували. Людмила Гордієнко своїх артистів нахвалювала так завзято і щиро, що не погодитися з нею було б нечесно. Тим паче, що, як виявилося, всі артисти – хороші мами, дружини і господині. Тримають худобу, порають великі городи, здають тоннами молоко і картоплю. Цьогоріч бульба в селі вродила рясно, хоча продати її за таку ціну, за яку б хотілося - не виходить. Наразі закупівельники беруть по 2 грн. 50 коп. за кілограм, а молоко купують по 4 грн. 50 коп. за літр. Молочним монополістом виступає Ічнянський завод сухого молока та масла, який, до речі, не стоїть осторонь від меценатства. На свято села підприємство внесло свій внесок. Зробили його і депутат міськради Павло Тютюнник, і постійні людські «палички-виручалочки» - «Щорсагроімпульс» в особі Миколи Миколайовича Скоробогатька. Названий господарник не один рік поспіль поруч з низківцями у чи не всіх їхніх питаннях і проблемах досягає він повного порозуміння у співпраці з Людмилою Гордієнко, котрій за відданість справі можна навіть пам’ятник ставити.
Маленька, тендітна, освічена і людяна, вона встигає вісім населених пунктів велосипедом об’їжджати, кожну хвірточку і віконечко там знати, кожне серце зігрівати!
А кумом її, знаєте, хто є? Сам народний депутат України Василь Амельченко! Утім, будучи занадто скромною, Людмила Миколаївна своїми зірковими зв’язками не хизується, живе, як усі, гнучи спину зрання до вечора. Її садиба й службова будівля - у різнобарв’ї жагучих хризантем. Ще там повсідалися... гриби. Каже: «Відразу за сільрадою вчора знайшла 22 підберезовики, і сьогодні вже нарізала!»
А за народним повір’ям, там, де все буяє і росте – світла аура й позитивна енергетика. Тож хай всього цього головному лідеру громади та всім її членам буде багато.
Олена КОМПАНЕЦЬ
Фото автора
Р.S. Коли верстався номер, стало відомо, що сільрада вже увійшла в опалювальний сезон.
Комментариев нет:
Отправить комментарий